Культуральний звіт. (напивсь)

podolaihama

Був на концерті Дахибрахи. Все прекрасно, реально ахуєть, не доїбешся. Шоу класне. Однак під час перегляду дійства в мені остаточно оформилося розуміння укрсучарту та його внутрішнього облаштування. Тотальне торжество театральної форми над змістом - це якщо коротко. Це при тому, що я є прибічником якраз ідеї первинності саме форми в мистецтві, а аж ніяк не змісту.

І тут мова не про тексти, ясне діло, а саме про смисли які продукує музика як мова. Хай незрозуміла. Хай складна. Часом, навіть коли ти не розумієш про що йдеться, ти чуєш - це якась мова і це якесь повідомлення, сигнал про щось. Інфа.

Тут же я мови як такої не відчув, і не лише зараз, в цьому конкретному концерті, але й взагалі. Неймовірно талановита, суперякісна і творчо вистраждана але нудотіна. При тому вона там де теба, цілком собі наче як качає. Бо класні талановиті музиканти, профі пиздець які. Буду досліджувати, адже це стосується багатьох формації.

Але думаю, що я просто довбойоб, тому і не вдупляю. Приймаю.

Також з однією пані обговорювали старий-добрий вкраїнський мем "Спасибі державі, що не наїбнулась!". Шуткі жартами, але в ньому ховається багато правди життя і чимало актуальної об'єктивності. Шкода, що мало хто це розуміє і мало хто цінує метафізичну кучмівську Анжелу Анатолівну з третього віконця, котра не зважаючі на всі потрясіння вперто ставить мокру печатку на нікому непотрібний папірець. У той час як за всіма розкладами у віконці мав би сидіти довольний расовий московит і видавати талони на пайок для найбільш лояльних з нас малоросів - сірники, мило, синтетичну шапку-вушанку раз на два роки і дуст від вошей раз на квАртал.

Ненависть до держави взагалі - це я зрозуміти можу, бо останніх пару сот років держава у нас була чужинською, такою, що вироблялася не нами і працювала не в наших інтерсах. Але рібята, може час попуститися в цьому стихійному анархізмі? Бо у віконці сидітиме уважний московит, таке ж уже було. Шо шо, а вкраїнський волелюбний анархізм московити люблять. Він такий прикольний. А державність, хай і до крайності хуйову, чомусь не дуже. Цікаво чому?

Все, піду собі нахуй, а ви живть сто год щасливі.

.
Редаговано в Неділя, 10 вересня 2017 08:55



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info