Вуйко Іван був добряга, сантехнік і єбанько...

vovk

З нерухомого майна була в нього квартира на поверсі і деу ланос. З рухомого - дворняга Шарік. Шарік був волоцюга, посмітюх і ше більший єбанько ніж хазяїн.

А ше у вуйка Йвана була жона. Жону звали Сніжана Вікторівна. Сніжана Вікторівна трудилася в бухгалтерії, відпочивала на городі і любила серйозних мужчин. тому на третьому році подружнього життя переїхала до Миколи Баняка. Микола був мордатий, лисий і тримав кантор на міському ринку. По собі Сніжана лишила вазонок з бегонією, целофан від парника і змішані спогади.

А рік назад у Шаріка завелись блохи.

Блохи марширували колонами, строїли високовчені цивілізації в районі псячого хвоста і жерли собаку шо виголоджені корейці. Шарік терся об одвірки, качався підлгогою і скакав по дивану як поц на резинці. Дітні сусіди лютували, пенсіонер Макарич стукав шваброю в підлогу, а бабці на лавці пліткували про підпільну порностудію. На третій день Йван не витримав, поїхав у ветаптеку і купив мазь. Мазь була дорога, тягуча і пахла дустом.

- Тільки дивіться шоб не злизав - напучувала аптекарка - Хоть шість годин. а то до сраки та терапія, хіба глисти емігрують. Ось воротнік, купіть, а тоді мажте.

Грошей на воротнік у Йвана не хватило. Тому по поверненню пес був видворений на балкон, змащений що м16 і упакований в останки розрізаного парника.

- ну все - зітхнув Йван і одкрив двері з балкона. - Гуляй.

І з жахом згадав, що не закрив вхідні двері.

Шарік бігав по району три години. Блохи вимирали шо динозаври, влаштовували масові міграції, грали похоронні марші і писали заповіти. Весь цей рейвах надокучав псові і він намагався його припинити, качаючись по землі і ниряючи в калабані. А коли останні паразити впали в передсмертну летаргію забіг на смітник, нажерся і почалапав додому. І, увійшовши в під'їзд,почув звук ліфта.

Шарік любив ліфти і рішив прокататися. Різким ривком він постарався пробитися до кабіни. Йому повезло. А ось Міті - ні.

Мітя був хуліган і розпиздяй. Проживав він у сусідній п'ятиетажці, а у ліфти на районі ходив пісяти. останнє що він побачив - розцяцьковане сміттям целофанове одоробло, яке вскочило в кабіну прямо йому під ноги.

за якусь мить дверцята закрилися. а ще за пару секунд у всьому мікрорайоні вибило світло.

Шарік вже раз застрягав у ліфті і знав, що люди лякаються аварії. тому він почав розвлікати мітю усіма доступними способами. Добрий собака плигав на супутника усіма лапами, радісно скавулів, терся об ноги і норовив облизати мармизу. Мітя з п'яних очей геть не радів цій компанії і за півгодини успів тричі попісяти і двічі покакати прямо в штані, обстукати та обдряпати усі стінки і двічі викричати свій словниковий запас. а далі світло появилося і Шарік побіг додому.

А Мітя два тижні проходив в психоневрологію на амбулаторне і майже вилічився. Він більше не пісяє в ліфтах, вчиться в політехнічному і раз на тиждень замальовує сивину.

А ще він досі ненавидить собак і спить при світлі.

Фото Вовчика Сірего.
 
 
.
Редаговано в Неділя, 10 вересня 2017 20:32



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info