Ми помірковані звичайно, певною мірою

lp2

Ми - жінки середнього віку, що мають в послужному списку весілля (а то і не одне) дитину (теж може і декілька) нормальну роботу або власний бізнес, успішного чоловіка, у якого ще попереду багато що (принаймні все так виглядає) І ми працюємо. На роботі, над стосунками, над своїм виглядом і звичайно над репутацією. Бо в середньому віці репутація багато важить. І розслабляємось ми дуже рідко, переважно в дуже обмеженому колі гарних знайомих. Але настає час "ч". Зазвичай це якийсь день, який є святковим для всіх - державне свято чи хоча б день міста. А ми ж втомлені, виснажені і спраглі відпочинку. В цей день, оскільки ми ж блін успішні і дуже соціально активні, ми зайняті організаціями, презентаціями, домовленостями, вирішеннями і перевірками. Будь чого, починаючи від прикрашання офісу, закінчуючи організацією концерту для громади. Але звідкись, не знаю звідки, з'являється він - друг (чи подруга) який припаркував машину десь в тихому непомітному місці (яким дивом вони знаходять те місце в час коли люду на вулицях прорва - загадка) і що саме головне, дуже поруч з місцем вашої безпосередньої відповідальності. Цей друг (чи подруга) підходять весело і таємничо тягнуть вас у той провулок, де машина. Там вже зібрались такі ж як ви - успішні, помірковані і вічно зайняті, з підозрілими стаканчиками в руках. І ви розумієте, ось зараз ви успішна поміркована і зайнята, будете втягнуті в таке антисоціальне дійство, як розпиття спиртних напоїв посеред міста, посеред білого дня і з пластикових стаканчиків, ніби ви прищавий підліток, що ховається з пляшкою портвейну від дорослих. Ви противитесь. Пластику і портвейну ви дуже противитесь, бо і те інше то хімія хімічна і шкода здоров'ю, яке ви сумлінно бережете. І тут вам раптово відкривається страшна істина - звикла успішна поміркована людина, що знайшла таємне місце посеред білого дня, посеред людних вулиць, для того щоб бухнуть - здатна на неймовірні речі. І вона вам настільки гарний друг, що маючи на меті напоїти вас стає невблаганною, непоступливою і з-біса винахідливою. Та то і не дивно, якщо навколо тієї машини вже стоять десять таких, якими ви були за п'ять хвилин до того як на ваше - "ні в якому разі, ніколи з пластику, я не п'ю портвейн" - вам дістають паперовий, картонний і кришталевий стакани і коньяк, шампанське, віскі чи французьке вино на вибір. 


І ви наївно думаєте "та що там зробиться від келишку вина" і робите перший крок до "безобразія" яке швидше за все будете згадувати рідко і лише в колі цих самих людей, які зараз поруч. Келишок вина, до кінця вечора, чомусь змінюється келишком коньяку, а "та що там зробиться від одного" на "та скільки того життя". Потім ви всі раптово згадуєте, що соромитись вам нічого і йдете в ресторан, де ви собі можете дозволити пити, що хочете і ваші захцянки набирають химерного вигляду бехеровки, гавайського рому і коктейлю з промовистою назвою "хіросіма". Філософія непомітно змінюється на "життя треба прожити так, щоб не було болючих тортур його марноти і буденності" і ви їдете на дискотеку. Після танців, в яких ви почуваєтесь богинею, вас трохи відпускає. Чарівна машина з "баром на всяк смак", лишилася далеко і ви всі помірковано і дружно приймаєте найрозумніше рішення - їхати додому!
І їдете. Мозок пишається собою, печінка заспокоєно видихає, а некерована п'ята точка гальмує таксі біля цілодобового, несе в алкогольний відділ і тягне до каси пляшку шампанського. Свідомість, організм і навіть ваш власний чоловік мовчать знесилено - знають, що в оцей єдиний день, в оцьому унікальному стані і настрої, сперечатися з вами ще можна було б, але з вашою невгамовною сракою, що за будь яку ціну вирішила, якщо не знайти, то створити пригоди на себе рідненьку - безальтернативна і марна трата часу, що може вилитись в грандіозний скандал прямо посеред магазину. І вони всі мовчать, а ви йдете з пляшкою шампанського....додому. Бо ви ж хоч і "невміняєма" але в глибині душі поміркована, успішна і відповідальна і це з вас не вибити ніякими пригодами. Вдома спочатку вмирає пляшка шампанського, потім помираєте ви. І якщо шампанське помирає весело і під імпровізований концерт вашої самодіяльності, то ви помираєте довго і болісно. Довго - це значить що починаєте ледве закінчивши пляшку, а закінчуєте наступного дня під вечір. 
До речі наступного дня відбувається неймовірне. Вся ваша поміркована, успішна і дуже відповідальна компанія ніби щезає з поля соціального життя. Бо все на що ви здатні, це обмінятися СМСками "Ти як там? Жива?" "Я не увєрєна, но щоб я ще хоч раз! Хоч колись! Отак! Нє! Всьо, я не п'ю, більше ніколи, і не просіть і не умоляйте!"

.
Редаговано в Субота, 30 вересня 2017 19:48



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info