Вчора ввечері страшний гуркіт...

kz

Вчора ввечері страшний гуркіт струсонув мій предбаннік (хто не в курсі - предбаннік, то невеличкий калідорчик на 2 квартири).
Захарна чювіха небоязкого десятку і лінива до всирачки - двері пашти нікому нікада не відкриває, ібо нєх ото швендяти, кому нада - подзвонять в телефон.
Вопщим, відкривати і не думала, аж тут знову гуркіт в двері такий, аж хрувстальні стопочки в сірванті дрібно задзвеніли
- Всьо, тобі піздц, - рішила Захарна, взяла пательню і качалку та тихенько підійшла до дверей, щоб тщатільно роздивитись у глазок троглодіцьку сучность
Дивлюсь, стоїть таке зачімхане та нечесане, від перегару, аж глазок запотів та теліпсає мої нещасні двері, ще чуток і почало б насільнічать.
- Шо нада?- питаю через двері, а сама метикую: сковорідку січас кидать на бетонну підлогу, чи трішки почекати? 
Щоб ви знали, троглодіцкі сучності страшно лякаються, коли на підлогу дзвінко падає чавунна пательня на 28 в діаметрі і швиденько накладують цегли в памперс, коли збігають до низу на вихід, вопщим, рішення було молнієносне - пательня дзвінко впала долу, але! троглодіт ще не вийшов з алкоастралу, був надто сміливий і продовжував силові екзерсіси над дверима... 
"Пательню кидала я зря..." - промайнув в моїй голові перший рядок романтичного вірша.
- Так не відгониш упиря - сказав голос Захарни, - берданку, шмайсер й пісталєт тримай напоготові - замугикала Захарна шукаючи риму. Дуже, дуже вдалий момент скажу я вам. Особливо тоді, коли двері лама потустороння сучность, а у Захарни муза поперла під напором.

- Матушка, аткрой!!! - гучно завив троглодіт під дверями і перестав шкрябатись.
- Ага, січас, тіко шнурки погладю, так відразу і аткрою, - тоненько запищала я по ту сторону дверів, а потім набрала повітря в груди та яааак гаркну - аташол ат двєрєй!!! бистра!!!
Троглодіт, як не дивно послухався, прожогом відскочив від дверей і став як вкопана Сівка-бурка.

- Дальше аташол!!! Ще... Ще... Дальше я сказала! - командую йому з-за дверей, щоб як слід роздивитись упиряку в дверний глазок, - а тєпєрь дакладивай, касатік, шо табє нада!
- Матушка, аткрой, там женщіна уміраєт! - взмолився троглодіт.
- Гдє? Хто? Ушици просіт ілі уже всьо? - жартанула Захарна підіймаючи пательню, але троглодіт і не думав вникати в казармєнний гуморок. Захарні до щему в гомілках захотілось всьо кинути і сковорідку і упиря і качалку і сісти написати таку люту віршуряку, шоб аж ноги хололи, але ніт!

- Етажом ніже - знов взмолився троглодіт, - чєрєз твой балкон спустіца к нєй нада! Может уже і умєрла!
- Ну раз умєрла, то умєрла, валі, касатік, отсєдава пока цел, січас скору і поліцию визову, ич шо удумал, упирь троглодіцкій, спускаца он будєт, пєрвий раз табє віжу! А хто поміраєт то? Натаха чоль?
- Ага, Натаха, - заканючив троглодіт під дверями, - плохо чілавєку, умєрла навєрно... уже!
- Ща гляну, стой тут!!! - і Захарна кабанчіком рисачнула на балкон, шоб так сказать воочію оприділити наскільки всьо плохо, бо Натаха, як жива, то на балконі всьо видно: водка-патіфон-сільодка, тим більше що вчора було 2-ге число, тоїсть Натахі від дачюри з Італії упала гуманітарка в вигляді дєнюжки і Натаха поки ту дєнюжку не прогульбанить до останньої копійки - не вспокоїцця.
Пока Захарна оприділяла мєтоди ізвлічєнія тєла Натахи, на площадці локалізувався "сміливий" сусід Пєтровічь, який завше ніколи не спішить відкривати ні двері, ні писок з переляку, від чого у Пєтровіча професійна болячка від постійних наблюдєній в глазок - праве око на викаті
- Захарна, болгарка єсть? - прогундосив Пітровіч.
- Акакжа, всьо єсть: і болгарка і італьянка і францужанка, всьо єсть, токо фіг я чіво дам, поняв Пітровіч? Брєжнєв шо завіщав? Мати своє. Такштааааа.... звиняй... А зачєм тобі?
- Двєрь натахину скривать будем, он товаріщ каже шо всьо, капєц.
- Пєтровіч, ти зовсім телепень, чи ще єсть надєжда? Якого лисого ти будеш вскривати чуже жиліщє моєю болгаркою? Розум єсть, чи весь в кірпічі отклався в памперсі? Поліція для кого?
Тут задзвонив телефон і Захарна отвліклась мальохо від процеса хвилин на 5. 
Чую, а в під"їзді вже майска дємонстрація вовсю шурує та лементує, бо якщо на площадку виповза серливий Пєтровіч, то з пильно-нафталінових квартир вилазять всі личинки зомбоящика на пєнзії. На макітри нові платочки пов"зали, капці нові наділи, глазки блистять, а де-хто нать губи наквацяв морковною помадою, от порхавки старі, а ще на Натаху гонять!
Вскрили Натахину хазу, як консерву, вірніше Натаха сама власноручно вскрилась після того, як троглодіцький упир звалтував її двері. Жива-живіська та ще й з вдвічі молодшим любовніком, тьоплінькі, воркували в гніздечку під пляшечку 0,75, а не відкривали, щоб троглодіт в пориві страсті не затіяв троглодіцькі бої. 
Отака от Натаха. Нарозхват. Особливо коли доцяха з Італії гроші вишле, то троглодіцька тропа до Натахиного дому не заростає. І в інші дні не заростає, бо Натаха, коли твереза, відразу протирає свій замуляний третій глаз, дістає з тумбочки пластмасовий череп і швиденько перекваліфіковується в екстрасенса-медіума-гадалку, дивлячись на що попит. Вопщим женщіна-агонь, леді ін ред. Доцяндра їй шле брендове барахлішко, такшта Натаха в свої шийсят смотріца в акурат за сороковнік.

А що троглодіт? А троглодіт як завидів самца помощнєє так і розчинився в нафталіново-пилючній імлі, а може Натаха розмулила свій третій глаз та освітила троглодіту стежину на вихід? Хто зна...

Отака от реальна лячність, котани, хай їй грець)))

 
 
.
Редаговано в Середа, 04 жовтня 2017 13:07



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info