Грибалочка)))

kz

Світ тісний, котани, настільки тісний, що іноді дивуєшся кучерявим витівкам долі настільки... і січас я вам всьо попорядку розкажу)))

Зовсім випадково трапилась нагода гайнути з сусідами на їхню дачу. В дорозі рішили, що поки вони там порпатимуться, Захарна має нагоду пару годин пошастати по лісі і пошукати гриби.
Ну хто відмовиться від такого? Та ніхто!
Вопщим і Захарна, почувши слова "ліс, гриби," втратила всіляку моральну стійкість і начхала на всі плани і вже о 7 ранку, як той гриб бовваніла під під"їздом, а за пару хвилин вже мчали в автівці.

Сусіди запустили Захарну в ліс і сказали, щоб як штик через 2 години стирчала обабіч дороги, незалежно від того скільки тон грибів на гора видала природа для спокуси любителів грибного дзену, всіх не збереш і на Захарну від одної думки про слюняві маслюки в хвої напало затьмарення

Вопщим, дременула в хащу, як гонча борзая по заячому сліду, тільки й мене бачили, але через 2 хвилини Захарну почали гризти смутні сумніви і стало все зрозуміло.

Грибів нема від слова "зовсім"! Нать поганки не лізуть, бо земля суха, шо піски Сахари, гриб же не дурний
Ну раз грибалка дупель пусто, то треба хоч легені порадувати животворящим хвойним повітрям і Захарна кабанчіком перебігла з молоденького соснячка в старий хвойно-листяний ліс подихати та поспоглядати велич кремезнючих дубів з соснами.
Лазила, копирсалась ногою в хвої, ну раптом, ну хоч який завалящий, чи зачмиряний грибочок попадеця для сміху, але для сміху попалась лише пара засушених мухоморів місячної давності. Так Захарна гуляла довгенько, але раптом...

... почувся сухий тріск. 
Глядь, а вдалині між соснами щось пістрявіє!
Захарна хутко прикинулась шваброю за дубом, бо мало лі шо! В таку пору по лісі швендяють тіки маньяки, придурки і Червоні Шапки.
Пістрява пляма поволі сунула в напрямку дуба, за яким зашвабріла на дерево Захарна, бо переляк це вам не шо аби як, тут дуба врізати можна запроста. В такі миті в Захарні відразу активізується сраний цинік, який завжди в моменти переляку морочить Захарні мозок дибілкуватими віршиками і цинічним стьобом. Вопщим, дякуючи переляку, за дубом нас було вже двоє: я і мій сраний внутрішній цинік.

- Красіва получиця епітафія на пам"ятник: "Врізала дуба під дубом"... з переляку - заржав сраний цинік
- Спасіба, падло, ти як завжди вчасно, - подумала Захарна
- Ну дик, за мною не забариться - зачванився цинік
- Зате я вдячна тобі, ти в курсі?
- Ага, ще подякуй мені, що я завжди при холодному розумі, в отлічії от нєкоторих за дубом, які з переляку готові дременути із швидкістю світла. Ти ліс знаєш, щоб бігти? А хто тебе шукати буде, придурок ти кончений, коли заблудишся?
- Та цить! Пістрява пляма вже поряд, чуєш як важко дихає?
- Та бачу - заржав цинік, - така сама придурочна, як ти по лісі лазить, два придурка, як і два дебіла, це є сила, гагага!!!

Пістрява пляма проплила мимо дуба і Захарна чітко роздивилась її ззаду. Це була особь приблизно віку Захарни і в обрисах хвігури вгадувалось щось до щему знайоме

Єгіпєцький оркєстр!!! Який тісний світ, котани!

Коляновна!!! по лісі швендяла Коляновна!!! Йой, люди що коїться!
З пакєтом атебе, салатні чоботи в сірєнєвих тюльпанах, в зеленій куртці та рожевій шапці. Всі подіуми мод негайно повинні признати, що вони ніц не петрають в моді і негайно застрілицця.
Файнезний прікід для лісу, правда? Мічта маньяка!

- А казала, що варення сливове варитиме - пробурмотів цинік, - а сама по гриби! такий самий придурок як і ти, ні на мить не дивувався, чого ви дружите, давай, мочкани шото, як ти любиш, сама не обісралась з переляку, то хоч Коляновна обсереться. Це ж треба таке, зібратись в одному місці, в один день і один час, ще й в тому самому лісі, ну чисто соупадєнійо, - заржав цинік
- Так, цить вже, - гримнула Захарна на циніка.

Поки сраний цинік морочив мені голову за дубом, Коляновна вже добряче віддалилась і прийшлось перебіжками крастись за нею, як Вовк за Червоною шапкою.
- Коляааааноооовнаааааааа!!! Варення наварила, що по лісі лазиш? - дурним голосом проверещала я з кущів найперше, що прийшло в голову.
- Хто здєсь? - зупинилась Коляновна і почала озиратись навкруги.
- Конь у пальто, Коляновна, - вискочила я з-за кущів, бо мені різко перехотілось її лякати, - це я!
- Тьфути, Клєрка, шо ти тут дєлаєш? - вирячилась Коляновна обома очима і чєлюсть теж не заставила себе довго чекати, отвалилась, як трап літака.
- В трамває єду, Коляновна, хіба не бачиш? 
- А єслі би я іспугалась? - рознєрвнічалась Коляновна.
- Коляновна, риба моя, я спеціально тобі про сливове варення сказала! Ну хто ще в цьому лісі і у всьому світі міг знати про сливове варення, крім мене, га? Не питатиму ж я тебе про словянський шкаф серед лісу?
- Логічно - швидко погодилась Коляновна з моїм жилізним аргумєнтом.
Вопщим, зовсім випадково, бгг, зять запропонував захватити Коляновну з собою на дачу сватів шото взяти, бо ви ж в курсі, скіко на дачах нужного і ненужного мотлоху скніє десятиліттями, бо раптом щось знадобиться! Це тільки тупиє піндоси і європейці всьо ненужне виставляють на вулицю, щоб хто підібрав, а наша совкова ментальність заставляє цю всю срань пакувати в дачні будиночки так, щоб туда неможливо було і носа встромити. Зятю понадобились якісь дощечки та шухлядочки і тепер вони їдуть назад, зять на обочині курить, дочка пішла в сосняк, а вона виканючила побігати 15 хвилин по лісу глянути, чи є гриби.

Соупадєнійо? Не думаю, це всьо продєлки мірозданія!

(дача сусідів і сватів виявилась в одному місці під назвою дачний кооператив "Дубок")

Гарного вечора!

 
 
.
Редаговано в Понеділок, 09 жовтня 2017 10:14



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info