Так бентежно. Маючи...

lp2

Так бентежно. Маючи декілька десятків років вже за спиною, бентежно зустрічати тих, кого знала лише в юності і втратила з поля зору на двацять років. Він був... Недосяжний, чи що. Впевнений в собі, маючий в знайомих впливових людей, амбітний і крутий. Він дивився на мене, дочку пролетаріїв, зверхньо і саркастично. Я не могла ні становищем в суспільстві, ні матеріальним достатком, ні красою відтінити його майбутнє. Те, що він не знущався з мене, як з інших подібних, мабуть було обумовлене, що не всі думали як він. Було декілька не менш мажорних прихильників мого розуму (бо ніщо інше таки не було притаманне мені з перерахованого), які легенько могли дати йому по безкінечному его, попасти в яке не ставало проблемою, враховуючи його безкінечність. Він мене терпів. Я до вчора навіть не сподівалася, що він знає моє ім'я.
Знає, виявляється. Він підійшов до мене на вокзалі і звертаючись по імені попросив "долгани сотню" спитий, знищений, як особистість, керований своєю хворобою (алкоголізмом) він вициганював у мене гроші, запопадливо нагадуючи про наше давнє знайомство. Він все ще був нахабний і зверхній, але прохаючи про гроші він відверто підлабузничав і прогинався. Він не сказав жодного слова правди, але був переконаний, що на мене подіє його харизма і апломб. Нижче опускатися ніж він, враховуючи стартовий майданчик, який він мав, не було куди...
Я добра людина, насправді, і розумію, що в житті все непередбачуване. Але я не втрималась. Дістала сотню з гаманця, взяла її двома пальцями, вказівним і середнім, підняла на рівень очей і випустила на долівку. Вона повільно падала і за нею невідривно стежили його очі. Потім він кинувся мені під ноги, схопив її і побіг в сторону "стєкляшки"
- Спасіба, зайка, за мною не заржавіє!, - крикнув він мені. А я подумала, що вже відкупилася. Він мені вже не винен. Я закрила ще один комплекс, який міг мені спотворити життя. Я побачила врешті, чого вартий тий, чийого схвалення я не мала двадцять років тому. Нічого не вартий. І не мало його схвалення визначати мої приорітети. Добре що пізно, а не ніколи, я це зрозуміла. А ви маєте шанс це зрозуміти вчасно. Думайте!

.
Редаговано в Вівторок, 10 жовтня 2017 22:46



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info