Всі вже про 7 ноября відписалися...

vovk

Всі вже про 7 ноября відписалися, то й я напишу. А то одбився од колективу аж встид ня бере, треба виправляти.

Баба моя хресна, Зоя Іванівна в районній школі вчителювала, середній, імені Валі Котика. Там у їхньому пгт без Котика вопше не могли – і пту його імені було, і музей, і басейн. Тому шо в союзі котиків любили не менше чим у фейсбуці.

А директор в тій школі був Сало Едуард Петрович, старий більшовик і матрос-балтієць. Всім хвалився шо Лєніна бачив, у сімнадцятому, три мінути, в профіль, з одинадцятого ряду. Ну і рішив він революційну п’єсу на Саму Главну Дату вжарити. Скликав усе начальство з району, ударників всяких, партінструкторів, делегатів і прочу птичу сволоч. і почав, значить, виставу готовити.

За сценарій баба вже не помне. Крепкий сценарій каже був. Білогвардійці на конях, махновці на жандармах, петлюровці з самоварними мордами, смичка города і дєрєвні в лиці комсомольців Яші і Глаші в отдєльно взятому бронепоїзді. Отлічний сценрій, Корнійчуку не стидно підписатися. А вот з реквізитом пішло туго, бо довольствія не було.

Крейсер який в кінці п’єси стріляти в зал мав комсомольці допустим з фанери вирізали. і слово нехороше на трубі паяльником дописали. Ну труба то дурниця, трубу і закрасить можна. З одьожою туго було, так завгосп два мікроскопа списав і в байдарочному клубі на парусіну виміняв. Бушлатів з неї нашили і гумою паленою останній лоск навели, шоб блистіли чорнотою як лисина у лучшого друга піонерів Жана-Беделя. А на Ілліча трудовика поставили, Еміля Самвеловича., тому шо лисий був, картавив і медаль за город Будапешт мав. Бабу за ним стежить приставили, шоб не напивсь перед прем’єрою, так вона за ним і ходила як гестапо за развєдчіком Кузнєцовим.

Але п’єсу спортив не Ілліч, а Санич. Сан Санич Федірко, піонервожатий. Він всіх піонерів в школі допікав і за практиканткою Зосею волочився. А Зося його не любила, бо любила вона дворніка Гришу, шахматіста і поета.

Сан Саничу директор особливу задачу положив – залп. Там в кінці п‘єси крейсер мав у зал вистрелити. То директор два мікрофона в драмтеатрі випросив і з двох боків сцени за кулісами поставив. Коло одного мікрофона фізрук Петрович стояв з бубном як стіл і палкою в свій ріст шоб по команді в’їбати. А з другого – Санич з ящиком стіклотари, яку мав об підлогу кинуть. Красіво мало вийти, як три-де, тільки забезплатно.

Аж тут за 15 мінут до фіналу Зося до Санича надбігла та й цілуватись в гримьорку потащила. А поки вона його одвлікала піонери Мітя і Вова ящик з стіклотарою підмінили. На такий самий, з бутилками од сітро. Тільки вони в ті бутилки всім класом насцяли.

Вернувсь ото Санич захеканий, Ілліч на сцені як крикне «За мірову революцію – плі». То піонервожатий і кинув той ящик і всьо то золото Карпат йому на піджак новий і брюки-дудочки вихлюпнулось. То Санич зірвався і прямо в мікрофон розказав всьо про полову орієнтацію піонерів, Зосі, Владіміра Ільїча і крєйсєра Аврори, а заодно коли і в яких позах він їбав їх, їхніх мамів, бабушок, парторгів і весь ХХІІІ з’їзд КПСС. То завройоно і директора прямо в залі інфаркт хватив, завуч і два методисти на другий день вчителювати в Казахстан поїхали, а піонерам за те озорство поручили двойний об’єм металолому зібрати. Ну так вони літом в совхозі комбайн спиздили і перевиконали в два рази.

А Санич не будь дураком, а на другий день сам на Сибір поїхав, залізницю строїти. А в дев’яності вернувсь. Книжки пише про свою боротьбу з режимом, по школам виступа, дисидентом представляється. Розумна людина, не то шо ми.

Вміли все таки раньше 7 ноября святкувати, аж завидно. Зараз такого вже нема. І ніколи не буде.

Шо там вопше, православні? Всі здорові? Га?

Фото Вовчика Сірего.
.
Редаговано в Середа, 08 листопада 2017 21:56



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info