За Бодю давно не розказував...

vovk

Бодя, кум мій, на лайнері круїзному офіціантом робив. Захоче бува якась китайська моделька осетринки в клярі в два ночі – і метушаться на камбузі дипломовані італійці, і лютує шеф, і лається соусьє і мчить Бодько з термостатичним підносиком через два поверхи і три прольоти, аби та холєра ломтіка одного зжувала і назад завернула. Нєрвна робота була, але грошова. Чайових багато давали.

Слов'ян наших там почті не було, то Бодька з філіпінцями заприязнився. І футбола катав, і на празники сімейні ходив і заручився навіть за їхньою синьйориною. Хуанітою звалася, красіва була і на коледж відкладала. Діло житєйське.

Філіпінці його власне до гріха і довели. Постійно легенду про Золотого Хоакіна розказували. Хоакін той десять літ тому прибиральником на цьому ж лайнері служив. І осьо вийшов він уночі палубу помити, аж тут місіз Догерті, вдова канзаського короля супермаркетів, з перепою у басейн впала. Так би і втопла старушка, але скочив Хоакін в той басейн рибкою і виловив таки горопашну. Так вона його після того вподобала шо з собою в штати забрала. Помила, приоділа, на віце-міс Орегон женила і в Гарвард вчитись одправила. А так як дітей у неї не було і все майно на мопса Скиппі було записане, то вона і заповіт перемінила. Шоб половина грошей Хоакіну, а друга – цуцику. Осьо так повезло чоловіку.

Став з того часу Бодя щовечора попри басейн ходити. Іде бува з підносом і косе оком набік чи не впаде якась бабка у воду. Але не везло, тільки раз бабка упала, та й та полковничиха з десятьма внуками. Стресу море, а доходів тільки десятка чайових і фото на дошці пошани. Засумував Бодько, аж тут йому Ніна Івановна трапилась.

Була Ніна Івановна генеральська вдова. Чоловік її, генерал кагебешний, у дев'яності в Америку втік з грішми од приватизації складів збройних у середній полосі. А тиждень перед круїзом умер. То вдова і поплила душу його поминать. В перший день з каюти вилізла – опухша, хвора і зелена аж синя. А Бодько тут як тут. І гранчак смірновки з лимоном в руку тицяє. Ожила бабка, повеселіла і стала Богдана Ілліча одлічать за доброту душевну. За кожен стакан сотню чайових вручала. То Бодька з Хуанітою порахували, шо з таким темпом до кінця круїзу на готель з паркінгом і казіно на мексиканському кордоні назбирають.

А за три дні зайшов лайнер в курортний город Канкун, якраз на День мертвих, празник місцевий. І тут перехватила Бодю баба Ніна і вручил сумку долярів. Мовляв бувші генерали і мінстри есесеровські її сьодні навідати мають, то от на тобі, друже сердечний, копійочку і фуршет нам зроби. А ми тобі потім так само дамо. Тут би йому хапать нєвєсту під пахву і тікати, але зажався кум. Заробити захотів.

Поїхав значить у місто, найшов магазина, скупився по двойній ціні, накладну взяв, всьо шо вкрав – з прикажчиком розділив. І на корабль вернувся. Стягнув значить під каюту всі ящики та й постукав у двері. А та курва стара як вискочить, та й як в'єбе плюшевою дубінкою межи очі. Впав кум як сербський полузащітнік у чужій штрафній, а бабка його в каюту і затягнула.

Прошумався він вже в каюті. На ліжку, голий, наручниками бархатними до боковин прикований. А навпроти – старуха, в комісарській формі, будьонівці і з батогом. Групу Любе на магнітофоні включила і давай на пілоні звиватись і галіфе з себе стягувати. Закричав од страху кум, та тільки хуй Расторгуєва перекричиш, особливо коли вся команда з пасажирами на берег уплила шоколадні гроби їсти.

Так би й пропав бідака, але Хуаніта його спасла. Замітила шо стара павучиха її легіня в нору затащила та й по трапу до вікна каюти перебралася. А як побачила шо там робиться то смартфон витащила і давай всі ці ужаси в Ютуб транслювати. То за півгодини прискочили на лайнер ЦРУ, ФБР, берегова охорона і Грінпіс, та й кинулися каюту штурмувати. Першим там шериф Боумен забіг, вояка хоробрий але неопитний. Вскочив всередину, а там зліва кум на ліжку кров'ю плаче, справа старуха в одному піонерському галстуку отривки із «Як закалялась сталь» читає, а прямо по курсу, в телевізорі, Задорнов з Петросяном юмор шутять. То шериф од того ужаса осліп, оглух, обісрався і сознаніє втратив. За два тижня тільки відкачали і то медаль в памперсі получати йшов. А всіх спасло шо другим полковник Бойд ішов, який в дев'яності у Чечні воював. Як побачив він шо з шерифом робиться то димову гранату зразу кинув і в телевізор наосліп вистрелив. Так кума і спасли.

То Ніну Івановну потім судили по 197 статтям від використання біозброї до харасмента і на пожиттєве у Аляску відправили. А кума до Опри запросили, диплом Вассарського коледжу виписали і громадянство дали.

Тільки Хуаніта його кинула. І журналістам сказала шо нахуй їй нужен жених який московитські телешоу дивиться. Навіть якшо він голий, зв'язаний і у полоні у бєзумної старухи з батогом.

Фото Вовчика Сірего.
 
 
.
Редаговано в Понеділок, 13 листопада 2017 10:05



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info