Оці короткі дні, так дивно впливають на мене...

lp2

Четверта вечора - темніє. Мені хочеться спати і нічого не хочеться робити. Саме цікаве, влітку, коли темніє о десятій, мені абсолютно не хочеться спати. Правда робити все одно нічого не хочеться. Мені ніколи нічого робити не хочеться. Я ледащо вопшем... Ні неправда, буває в мене страшне завзяття, коли я починаю робити все, за всіх, весь час, без перестанку декілька годин поспіль. Але рідні, дивлячись на то всьо тихенько мріють, щоб це швидше пройшло. Бо мій трудовий запал бессмислєний і беспощадний. Я вимиваю раковини і унітази так, що з них можна брати санітарні мазки для палати мір і вагів, як зразок ідеальної чистоти. Старі речі вилітають з хати мішками. Пилосмоком витягується пил звідусюди, навіть зі стелі. І так далі, до мого розуміння ідеальності, а значить до ідеальної ідеальності. І неідеальна родина розуміє, що порушивши, хоч якось отето все сотворене мною, вона ризикує лишитися без голів. Літати вони не вміють ще, тому тихенько перечікують приступ. Мене попускає, я валюся без сил на ліжко, акуратно, щоб не розстелити і лише тоді вони виповзають потихеньку зі своїх сховищ. А так я ледащо. "І слава Богу!" *тихенько шепочуть домашні*

.
Редаговано в Четвер, 16 листопада 2017 23:04



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info