Пишу статтю про одну художницю...

tb1

Пишу статтю про одну художницю, на картини якої не можу дивития без сліз і сміху - отака от ціла буря емоцій.
Начитуюсь матеріалом, хто шо коли про неї писав, казав, розказував, може я щось упустила...
Шо вам сказать... Страдованіє треба нам возвести в культ і узаконить державним святом, бажано навесні, бо це пиздець. Кожна, без перебільшення, кожна стаття, замітка, оповідка, біографічна довідка, публікація мистецтвознавця починається з того, шо як була та художниця маленька то сильно заболіла і потом почала малювати - і все таке через призму страшенних страждань, і всякого такого тіпа "і шоб не плакать я сміялась". Ну йопересете, типу нормальна щаслива людина не може бути талановита. 
І підозрюю, що якби якийсь щасливий художник, який прожив вісьоле життя наповнене подіями, помер, то про нього б тоже понаписували б до хера всякої стражденної хуєти тіпа "поніс страшенну втрату, коли йому було 7 год, то в нього помер хомячок". А єслі б не найшлося жодного стражденного факту, то вичеркнули б його зовсім з художників, бо настоящий митець, судячи зі статей і підручників, должен страдать, страшно і невиносімо, а єслі не страда, то не митець.
Колєги, прекращайте, га?
.
Редаговано в Неділя, 19 листопада 2017 10:15



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info