прособакікотів

Фото Уляны Галич.

#прособакікотів

Сьогодні, коли я йшла дощовим, вже майже безлистим парком, до мене прив'язався собака.
Рудий, невеселий собака з тих, на морді яких написано "я ніколи не дрімав біля розпаленого каміну, поклавши голову на коліна господаря".
Собака був середньої величини, вже не такий і молодий.
Він просто біг поряд, то трохи відстаючи, то забігаючи наперед. Потім він зупинявся і озирався, причікуючи на мене. Двічі посьорбав води з калюж.
І просто біг. Біг собі поряд.
Збоку - подумалося мені, - виглядає так, що ми гуляємо разом. Адже я завжди хотіла собаку. Щоб було кого вигулювати і з ким розмовляти в безлюдному парку.
А потім я подумала - а що, коли собака теж уявляє собі, що ми гуляємо разом. Можливо, йому завжди хотілося людину. Щоб було кого вигулювати.
А потім він просто зупинився посеред стежки. І довго-довго отак стояв, ніби проводжав мене поглядом.
Стояв, аж доки я не зникла за поворотом.
А потім.. хтозна, куди він подався потім.
Ще один собака - нічийний мокрий собака у мокрому осінньому парку.
І чомусь мені здалося, він знає про це життя набагато більше за мене.
P.S.
А про котів... ні, про котів цього разу не буде. Вони надто розумні, щоб тинятися абиде під дощем.
 

 
.
Редаговано в Понеділок, 20 листопада 2017 10:01

Останнє від Уляна Галич



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info