Це ще вродитися таким потрібно...

lp2

Це ще вродитися таким потрібно, щоб в понеділок зранку прокидатися вже в поганому настрої. Ну ниє, тільки очі відкриває. Це дитя, притуляночка і лагідне телятко, з приказки, ніби в противагу своїй неймовірній ніжності і емпатії, має здатність, яка мене, кінчену оптимістку, бісить неймовірно. Він ниє. Все не так. Вода холодна, штани драпучі, молоко гаряче, пластівці не солодкі. І я ще по інерції намагаюсь всьо виправити: воду роблю теплою, штани розпарюю праскою, молоко стужу, а в пластівці докидую меду, но... Професійний нитік тут же розбиває мої спроби: воду перегарячила, штани стали занадто мнякенькими, молоко вже дуже холодне, а пластівці такі солодкі, що не можна в рота взяти. І в мене лишається два варіанти - або сказитися прямо тут і зараз і спаскудити собі тиждень, або використати його зброю. "Ти мене не любиш!" в моєму виконанні діє на всіх чоловіків в цій хаті. Дмитрик починає обіймати, заглядувати в очі, чи я бува не плачу і годувати мене своїми пластівцями "На мам, солодке піднімає настрій! Всьо нормально вже? Я тебе люблю, йди обніму. Я пішов в школу, а ти не думай такої чепухи!" Потім ще двічи передзвонить по дорозі до школи. 
А Данило, дивлячись на цей концерт зі спокоєм боа-констриктора, як тільки за Дмитром зачиняються двері, видає. "Мам, от розбалували Діму бабуськи, а тобі тепер вигрібати." "Та да сину, але нічо справимся!" кажу я, розуміючи що залучаючи Данила до цієї "змови проти нитіків" я нівелюю можливий Даниловий перфоменс "А чого Дмитрові все з рук сходить, я не просився старшим народжуватись, це несправедливо!" 
Д - домашня дипломатія в дії)))

.
Редаговано в Понеділок, 20 листопада 2017 17:36



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info