І вдруг - зима....

tb1

Мужчина в капелюсі збирає на криси цю зиму, курить швидко, ніби боїться шо сніг розмочить і капелюха, і цигарку, і його. 
Літньогумні відчайдухи намагаються здолати гори Татарки. Егей, пацанчіки, ці гори так просто не здаються, вони ще й не таких ламали. Потираю забиту колись на Багговутівській потилицю.
Дівчата на підборах, з розплющеними в жаху очима. Типу ж, ось у мене зимові чоботи на зимових підборах, а воно не йдеться, шото.
В черзі усі мужчини із соплями і тягучими кашлями, намагаються стати впритул. І я весь час озираюся, бо думаю, шо щас його шмарклі інтегрують мене і весь навколишній простір. Зробила крок вбік, щоб вийти із зони пораженія, озираюся, а він такий з одним переднім зубом бере і так романтично підморгує, посміхається, і жадібно тягне шмарклі. Вирішила, шо мені в цьому житті від магазину вже нічо не треба.
Двірник вийшов, оглянув цей капєц, і махнув рукою, як таке мести, то краще дождаться, коли воно або змерзне, або розстане.
Хочеться пекти пиріг з корицею і апельсином. В хаті в таку погоду має линути запах здоби, кориці і апельсину, або яблука, або малини, або полуниці. Вобщим в таку погоду має гріти образ дому з запахом пирога.
Надія веде свєтську бєсєду з сусідом:
- Ви шо змерзли?
-Та да.
-Невже там зима?
- Ага.
- Вам треба тьотю Наташу з такими курточками, як у мене.
.
Редаговано в Середа, 29 листопада 2017 14:58



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info