Пам'ять - лишень тонкий стосик паперу...

vovk

Пам'ять - лишень тонкий стосик паперу. Пожовклі фотографії, вицвілі поштівки, поспішно написані телеграми. Часом це все, що лишається. Якщо не рахувати космосу і акордеона.

Дід Влодко любив космос, акордеон і руду Петронелю з Майзлів. Він рано лишився сам. Мама вмерла, а тато подався в поляки. Лишилась тільки баба Марта - висока, кощава, з вічною папіросою між губами. Баба щодень крутила машинку, обшиваючи військо і ближніх сусідів. Влодко ходив до школи, підробляв на залізничному двірці, читав Фламаріона і мріяв про космос.

Влада мінялась частіше за моду. Дідо починав вчитися в польскій школі, продовжив у німецькій, а атестат отримав уже при совітах. По школах лишилися різномовні табелі, спільна фотографія з під ратуші і пристрасть до філателії.

Марки мінялися з владою. Червлених орлів і Пілсудського міняв батько народів і дирижаблі з московської виставки, а пізніше листи замайоріли профілем Гітлера і окупаційними серіями з Коперніком. Влодко вивчився грати на акордеоні і виступав на весіллях. Космос був далеко, перші ракети тільки кувалися в уяві доктора фон Брауна. А марки були поруч. І у кожної була таємниця. Колір, історія, зубцівка, надпечатки, літографія і металографія, помилки і обмежені серії. Влодко балакав з старими філателістами, звіряв ціни і серії по каталогам, а невдовзі по школі пішов робити на залізниці і купив перший кабівський клясер.

Ще зі школи Влодко хворів на серце. Він на те не зважав. Серце в нього було велике і місця в ньому не бракувало. Вистачало і на марки, і на космос, і на Петронелю і на обох синів. Бешкетники ходили з татом на риболовлю, ганяли м'яча в спальні і вчили з ним уроки. Сіра країна сірих людей із сірими мшастими лицями змикалась навколо них, але Влодко обставав за синами незрушною стіною, кутаючи хворе серце в сіру залізничну шинелю

Дід вів кореспонденцію зі всім світом. Адреси переписки звучали як музика - Улан-Батор, Ханой, Байя, Пондішері. Далекі закордонні колекціонери відшукували Влодка в списках міжнародних спілок і засипали листами. Дідо міняв царських орлів і червоноармійців золотого стандарту на рідкісні серії з Мао і Мей Ланфаном, розсипав по столу красивущі стампи невизнаних молукських республік і рахував зубці на польских переможних серіях сорок п'ятого. А в 1957-ому був запущений Спутник-1. Космос наблизився. І дід почав випускати конверти космічної тематики.

А ще через п'ять років діда не стало. найкраща у світі медицина діагностувала у Влодка гастрит і відкупулася путівкою в Кисловодськ. Повернувся він за два тижні тримаючись за стіни вагона і схуднувши до пропорцій графа Дракули. За три дні діда у лікарні навідав син. Вони пробалакали годину, а коли Ромко заснув дідо узяв його на руки і ніс аж до порогу лікарні. І тільки там віддав його Петронелі. І тієї ж ночі помер уві сні. Йому було 33 роки.

Внуки так і не побачили діда Влодка. Тільки акуратні конверти, барвисті марки і пожовклі фоторафії, на котрих він завжди залишиться молодим.

Бо іноді пам'ять - лишень тонкий стосик паперу.

Пам'ятайте про це, зайчики.

Фото Вовчика Сірего.
 
 
.
Редаговано в Понеділок, 25 грудня 2017 20:51



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info