Ой щас розкажу історію...

lp2

Ой щас розкажу історію. Не мою. Але мені її розказала жінка, яку майже всі знайомі вважають цинічною і черствою. То той випадок, коли я, знаючи людину особисто не можу їі осуджувати. Бо розумію - людина пречудова! Я бачила, як вона щиро плакала, розповідаючи мені це. І знаю - більше ніхто й ніколи не побачить їі сліз, бо не можна, не можна бути слабкою... Заклюють...
- Був вихідний. Неочікуваний вихідний в день католицького Різдва. Мала (донька років двадцяти п'яти) позвала на закупи і прогулянку. Різдво ж... Свято... Дух добра.. Київ гуляв на повну. Купа людей всюди. Заповнені маркети, бутіки і кав'ярні. Я з донькою, бігаючи в пошуках розміру виснажилась до ціпки. Запропонувала поїсти в кав'ярні, що виходить на вулицю.
Поруч за столом сидів хлопчина чи то кавказець, чи то араб. З айфоном і макбуком на столі. Тицяв час від часу в клавіші. Раптом в кав'ярню заходить безхатько, в яскравому розумінні слова. Майже всі присутні скривилися і почали оглядуватись в пошуках охоронця. Мала аж напружилась. Я бачила що дістала гроші, щоб дати. А хлопчина відірвався від макбука. Посадив безхатька до себе за стіл. Замовив купу страв. І пригощав того безхатька. Накладував. Питав щось. Мала аж заціпеніла, типу хочу дати грошей а не можу. Кажу їй, давай я дам. Відмовилась. Підійшла. Дала. Обняла і щось прошепотіла. А я пішла до хлопця. Підійшла і кажу: скажи своєму татові і своїй мамі що звичайна українська жінка їм дякує, за те що виростили Людину!
І для когось свято, незвичне і чуже, стало святом...
Я плакала

 
 
 
.
Редаговано в Четвер, 28 грудня 2017 21:20



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info