Міцно притуляюся лобом до дзеркала...

lp2

Міцно притуляюся лобом до дзеркала. Вглядуюсь кудись в задзеркалля. Я давно вже підозрюю, що там, по ту сторону скла - справжнє. А тут..
Тут все навиворіт. 
Тут модно розмовляти мовою ворожої держави і, притомні нібито, люди гризуться виборюючи своє право розмовляти нею. А я не чую української по радіо. Не бачу її на шпальтах. А вони гризуться, використовуючи весь свій величезний потенціал, не за те щоб жити достойно в цій державі, а за ворожу нав'язану мову.
Тут, в країні де ніколи не любили владу, тут дивним чином моляться на неї... Тут цькують за незгоду з владою..
Тут, в країні що завжди була сердечною, тут сміються з вбивства і зі згвалтувань. Тут толерують насилля в родині і не толерують геїв..
Тут в країні з неймовірним мовним потенціалом, щоб тебе почули, потрібно віртуозно обкладати всіх матюками. І чим саркастичнішим і брутальнішим ти будеш, тим більше шансів...ні не змінити щось, а бути купленим тими в кого є гроші.
Тут в країні, що сама природа її надихає творити красу, в моді відвертий несмак
Тут в країні козаків, партизанів і повстанців стало нормою "не розхитувати човен".
Тут в середині січня йде довгий і холодний дощ...
Я не пам'ятаю, як потрапила сюди, в задзеркалля. І тисну лобом в холодне скло, міцно заплющуючи очі. Відкриваю їх - і знову ні... Не вийшло..

.
Редаговано в П'ятниця, 05 січня 2018 14:59



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info