Маршрутки через Дуліцьке ходять різні...

lp2

Маршрутки через Дуліцьке ходять різні, особливою популярністю користується та, що може завезти на базар, в базарний день. Тоді не втовпишся. А в звичайний будень день, вона ходить напівпорожня. 
Останнім часом водієм новий чоловік в селі. Його майже ніхто не знає, живе в хаті на околиці і щодня возить дулічан по круговому маршруту. Села далеченько одне від одного щоб ходити, а родичі зазвичай розкидані по навколишнім поселенням. 
Мовчазний він, але якщо зранку з полька в центр запізнюється школярик, то не бере ні гривні, хоч і ходить зранку ще шкільний спеціальний автобус.
- Та сідай вже розгільдяй! Проспав? Буває, діло молоде.
Не бере гроші з хлопців у формі, хоч і небагато їх в селі. У відпустку приїжджають. До речі не бере як з тих, у кого на обличчі печать війни, так і з тих, хто геть молодесенький строковик.
- Не витягуй навіть. Служи собі, вчися. Не дай Бог прийдеться туди..
- Не сором мене, не діставай посвідчення. Я й так бачу.
Тато їхав до племінника в Голуб'ятин. Майже порожній автобус поскрипував старенькими ресорами і потихеньку тягся повз посадки і поля, де-не-де чорні, а подекуди зеленіючі. В автобусі сиділа бабця, що їхала провідати дітей, старий дідок, якому конче потрібно було побачити старого друзяку "Такий сон поганий снився, думаю тре до Йвана поїхати, чи не вмер" і три молодички. Двоє татових сусідок з клунками і незнайома тітка з чемоданом. Жіночки про щось перемовлялися, бабця задрімала, а дідок дискутував з татом.


- От дивися Василю, як люди в селі привчені: що совєти, що не совєти а як воно моє, то воно моє. Я за нього отвічаю. От коли ГЕС почав воду спускати, ви що зробили? Правильно - всіма фіялками пішли хазяїна бити, бо зелений тариф, зеленим тарифом, а ніззя щоб риба в ставку гинула! Бо то ваш ставок! Бо його зарибили, бо ви його по очєрєді від бракон'єрів охраняли, чистили. І добилися ж. Бо за своє, а в городі шо? Живуть в одній хаті сто квартір і ждуть шоб власть поремонтірувала дом! Так тож ваш дом! Зберіться і поремнотуйте. Бо городськім своє, тіки шоб продать, тоді своє, а коли робить, то їм должні"
- А шо нам ета власть дала, га? - озвалася незнайома жінка з валізою, - от шо я вас спрашиваю? Шо ми самі значим і можем - нічєво!
- Ви це к чєму?, - спитав ошарашений батько.
- А к тому, шо не нада було союз розпускать. Я осьо приїхала з Єнакієво до мами, так от там в Єнакієво скоро совєцька власть вернецця! І всьо буде, як треба - старікам почьот і пєнсія, маладьож васпітана в ідєалах і жостка рука настоящого хазяїна страни, а не майданутиє, шо людєй мучать!
- Та по вашим торбам з мнясом та молочком і сиром воно і видно, як вас тута мучили безбожно. Ви з Дуліцького?
- Мама здєшня, вернулась після пєнсії. А папа з данбаса, помєр, шахтьорам був.
- В сіки помєр?
- Какая разніца. В піісят, труд шахтьора важкий, патамушо.
- Чо ж савєти не спасли? Не защитили? І чо ти сюди поперлася? Не страшно було?, - начав закіпати дідок.
- Пока ваші наших бобмлять я нє магу там в опасності буть! Я же женьщина!
- Дірка ти собача а не женьщина! - сплюнув батько і одвернувся.
А автобус різко затормозив. Водій відчинив двері, виліз зі свого місця і підійшовши до "бєженки" твердо і акуратно випхав її з автобуса посеред дороги на трасі. Слідом викинув валізу.
- Як ви з женьщиною обращаєтесь?!!! - заволала жінка, - ви нє імєєте права!!!
- Напиши пісьмо дєдушкі лєніну, пожалуйся, - сказав водій, сів на місце і поїхав далі.
- Мо не тре було аж так? Глухомань же.
- З Красноперекопська я, - сказав водій, - вирощував рис біля каналу. Гарний був бізнес. А потім такі як оця схотіли в савєцький саюз. Син пішов добровольцем. не довго воював, зник безвісті. Ми жінкою сюди переїхали, тітка участок лишила, вона мєсна була. 
- А де жінка зараз?
- Немає її... не витримала.. не змогла пережити, що Саня не повернувся.. Серце.
Всі слухали. Бабуся, яку розбудила перепалка з переселенкою, встала і дійшовши до заднього вікна по хитаючійся підлозі автобуса, плюнула десь туди де лишилася ота "бєженка".
- Сука така, прости Господі!, - погрозила маленьким коричневим кулаком, - виллється воно вам ще. Бог все бачить, - і сіла на перше ліпше крісло.
До Голуб'ятина їхали мовчки.

.
Редаговано в Понеділок, 22 січня 2018 09:09



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info