Колись, як я був маленький...

Колись, як я був маленький, я вмів чотко понімать по часам, а ще цінував харошу кампанію.
І от як тіки часи бемкнуть 4 годину ранку, я розумів що треба їсти. Тому починав співати пісню, про любов і про жизнь, але ті дурачки, яким я розрішив у себе пожить тіки ховали голови під подушки. Тоді я підходив вплотну, просовував лапу під подушку і аккуратно толкав її ногтьом в носа. Вона подривалась, казала, шо я їй сильно дорог і йшла составлять мені компанію. Потому шо вона знала, я нє могу пітаться в одіночєствє. Ми приходили на кухню, вона на сипала, я їв а вона восхіщалась мною, потому шо іначе ніззя, потому шо вона ж і создана для того шоб восхіщаться мною. Ну потом я наїдався, і хотів іграться, а вона казала "Та як же ти мене задовбав, сволоч" і гладила за вухом, хотя я хотів шоб вона гладила шию. Но їй не понять. Бестолкова вобще.
Отаке... Вспомнив оце. і думаю може опять деть в 4 утра потребувать їсточки бєдному худінькому котіку? Так той же шо в мене живе скаже "Фараон у тебе разгрузочний день сьодні", вобще уже бессєрдєчний.

.
Редаговано в Субота, 18 квітня 2015 08:49



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info