Шо я Вам хотіла сказать по ітогам свого отдиха.

80 процентов отдихающих в готелі - росіяни.

Весь отдих я ждала ночних дєбошей. 
Криков с балкона п'ятого етажа на всю Івановську "Людка, вилазіііі!!!!".

 

П'яних "звьоздочок" в басєйні. 
Встрєч по утрам тих, хто тіки встав, і тих, хто ше не ліг.

Ніхуя.
Папки-мамки-діти-молодьож.

Ну, кричала яка-то мамка в сєрцах "Ну, падажді, ти у меня ща вилєзєш, я тєбя рємньом-та ісхажу!".

Так і наша б навєрно кричала на своїх дітей. Бо вони живуть в басєйні третій час безвилазно, вже дихають под водою, замість обіда употребляють басєйнову воду, якої вже єлє по коліно.

Або він пришов в ресторан в розтягнутій білій майці і шортах неубєдітєльного синього цвєта, над якими нависає пузо. І вона біля нього - маленька, кругла і красна, як рак, бо харашо загорала.

А я на них дивлюсь і думаю: "Ну, точь-в-точь, як Лідка з Сєрьогой з нашого села!".

І в дєцькому аквапарку всім місця хватало. І тищу-піццот дітей спокойно собі гуляли і говорили на якомусь русійсько-турецько-українсько-польсько-швецькому щебетанні.

Тіки раз я встрєпєнулась радосно, коли учуяла вонючий сігарєтний дим біля дєцького лягушатніка.
Оказалось, турецькі папки.

І ше раз було, як ми після самольта вдень з Євой поснули.
А в коридорі почали нагло озвучувать: "Іна! Іна!". І так раз двадцять.

"От, - думаю - хароший оддих! Ше тіки обід, а він вже Інку зве".

І тут до нас в номер одкрились двері, шо повергло мене в ступор. 
Оказалось, красівий хлопчик-работнік носив по номерах "Піва". Просто акцент і сон трохи переплутали в моїй голові звуки.

А бумажку "Сліп" я канєшно не повісила.
Хлопчик так краснів і ізвінявся, шо я аж не видержала.
- Іди, кажу, з Богом. Я пиво й возлє бара найду.

А пива, кстаті, в нього не було, а тіки кола і фанта. Це вони, навєрно, "Піва" кричать для заманухи.

А ше, як Єва біля басєйна коліно розбила її яка-то російська бабушка успокаювала.

А як ми в морі купались в шторм, якась мала води хльобнула добряче. Так я її за косу витягла і мамці доставила откашлюваться.

А якийся російський папка, коли Єва побігла покорять море, ловив Євині нарукавніки і просив одягти. А потом уже прибігла я в ролі Євиного якоря.

І всі наші недовгі і часті розмови з росіянами були прілічні і культурні. 
І я подумала, шо вони почті як ми.

І тоді я аж возненавиділа тих мутантов, які тоже похожі на людей і називаються "російська власть". Бо людська в них тіки оболочка.

Тіки росіяни своїй власті вірять.
А ми свою послать можем.

І на яком-то генетічєском уровнє у росіян развита віра всьому, шо їм кажуть. Од цього їхня жизнь кажецця їм простою і понятною.

А ми як ті вчоні все поддаємо сомнєнію.
І на півгодинний трьоп з екрана когось із власті сказать по-простому "Не п@...ди" і піти забивать до сусіда козла. Або в дурня кинути.

І по сто. Шоб харашо сиділось.

.
Редаговано в Понеділок, 18 серпня 2014 21:30



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info