У 45 році тьотя Клава вивчилася на медсестру і зазнайомилася з дядьою Кольою. Коля лежав у шпиталі з простреленою рукою і медалю за відвагу,та журився, що не дійде до Берліна. За місяць Коля виписався і приїхав свататися до Клави на білому коні. За тиждень молодята від'їхали в середню полосу, а клавчина сестра Оля махала вслід та переживала чи стане їм зібраних на дорогу харчів.

Останні два роки тьотя Клава щомісяця дзвонила українським родичам і розповідала їм за розгул фашизму і ксенофобії в колишній УРСР. А минулого місяця вмерла бабця Оля і Клавка приїхала на похорон. В гостях вона прожила тиждень і щодня відправлялася в місто - шукала фашистів. Фашисти не находилися, вчителі русліту не висіли в зашморгах з колючого дроту, а розіп'яті мальчікі загубились в ефірах забороненого першого каналу. Тьотя Клава розчулилась, довго плювалась на рідних агітаторів і врешті від'їхала домів. А вчора подзвонила другу Боді і роз'яснила йому, що фашисти на Україні таки є, але вони ховаються від російських туристів, вона то в газеті читала.