Толстожопіє 3 або романістіка для душевнобольних

Коли в мене позаду було бурне перше студєнчество, то я приїхала в город де в мене була тільки одна подружка і ніякого даже завалящого родича, ще в мене там була квартірна хазяйка баба Женя (нетіпічна єврейка) і зарплата 80 гривень.

Моє толстожопіє переїхало разом зі мною і дівацця нікуда не собиралось. Воно росло од воздуха, напитувалось впєчатлєніями і упорно не влазило в джинси красівого размєра.

 

Я питалась постоянно з ним бороться, я годувала його борщем без хліба, отказувала в піщє послє шесті, я на ньом даже сиділа, але воно жило со мной і портило мені карму, жизнь і внєшній від.

Потом я переїхала до іншої квартірної хазяйки ахуєнна тьотя Оля, мічтала видать мене замуж вопрєкі толстожопію і нєвзірая на образованіє. Вона знакомила мене з сомнітєльними мужчінами, в качєствє аргументів приводила, «у нього ж хата в Стадні», або «бабушка йому залишила флігєльок на Личанці, ну і нічого шо там окна із кульків», після таких дурацких знакомств ми правда потом сиділи і дружно сокрушались «До нашого берега як не лапоть так хуя клапоть», а потом я якось поїхала в отпуск, а тьотя Оля найшла собі любімого і ушла до нього замуж а шо ж «у нього домік кірпічовий, пєнсія шахтьорська, нема блізких родственніків і він такі анікдоти знає», красніла як малолєтка тьотя Оля.

От в період коли зїхала тьотя Оля, а я осталася сама і началось все.

Точніше нічо не началось, ми з моєю жопою отріцали любі пріключєнія, ми жили от стульчика до стульчика, од книжки до книжки, Наш щоденний маршрут состояв із точок «ДК, бібліотека, квартіра». В бібліотеці я брала шось детектівне і шось душевне, або душевно детектівне. За один вечір я якраз прочитувала те все. І вранці по дорозі на роботу віддавала назад. Я читала і читала, перечитувала і читала заново. В цей період в мене саме було навчання ж і в універі і я приїжжала на сесію начитана і умна.

Я читала про дєвочок із ліловими глазами які отдавались мужчінам на коні, я читала про то як його скіпетр і державо наливався кровю і жив потом пару сторінок інтірєсной жизнью. Я читала про то як одна йобнута дамочка з образованієм філолога розкривала цілу ОПГ, потом случайно їх разоружала і йшла варить хуйню. Я даже читала про те як одна дамочка пережила страшні події в америчці а потом виявилася принцесою. Я читала страшну літературу, од такої літератури даже жопа тіряла свої обйоми.

За всим оцим читанням я забувалася готовить собі жерти. До того ж на роботі старі і вкорінілі методістки рішили на мені кататься дружно то мала вєчну запару. І всі їхні пройоби заканчувались тим шо нач отдєла культури визивав мене лічно і начинав розйобувать со слов «Ну ладно вони дві маразматічки старі понаписували ведмедиків в сценарії до дня людей похилого віку. Но тиж, куди ж ти дивилася?»

Я читала і работала, работала і читала і так всю осінь і зіму і вообще…

Десь на підході до літа у мене в хаті пролетіла моль.

Моль буда вгодована і жирна.

Вона дивилась на мене скаженими глазами, а потім удівлялась даже шо отето тєло в книжках може даже ворушиться. Я собі представила, шо моль може здісти Полякову, покусать Дашкову і понівечить даже Донцову. Цього я допустить не могла. Тому полізла в шкаф і начала перебирать там вєщі. Ну яка женщіна перебираючи шкаф не почне перемірять те все старе й давно забуте? Правильно, я от тоже достала куплені в полуобморокє джинси із хенде-хоха. Раньше вона налазили мені чуть вище колін і далі угрожали покончить жизнь самоубійством ілі хотя би пожалуваться в свою асоціацію джинсів. Я рішила їх іще раз потролить, а вони хоби-на взяли й налізли. «Ахуєть, як джинси розтяглися», - подумала я.

Слєдующим був шолковий костюмчик який я ненавиділа всіма фібрами своєї душі і проїбала зразу ж як тільки представилась така возможность. Костюмчик состояв із пінжачка і юбочки. Юбочка колись сиділа на мені впритик вобще. Піжачок провоцирував мужчін. На цей раз костюмчик сів странно. Юбку нада було держать руками, а пінжачок предатєльскі оголяв плечі і вообще вів себе не пристойно. «Тю», - многозначітєльно подумала я. Дальше я достала плюшеве плаття, подароване колись мені уборщіцей тьотьой Глашей. Плаття слівалось із кулісами, превращало мене в випуклость на аванцені і при прімєркє жалобно тріщало. Я чесно кажучи сначала і подумала шо моль зробила із цього плаття многокомнатну хатку. Коли я його дістала, то молі там не було, тому я знову начала прімєрку. Натруджені шви мовчали. Плаття сиділо на мені як на трижди народній артістці, і от тіки застібнувся замок на спині відразу захотілось говорити голосом совєцьких дікторш, отаким, знаєт, як тіпа сало в горлі булькає. Самі собою волоси скрутились у вітієвату хуйню на голові і я вже обявляла про виступ народного хора, за стіною хлопала глуха сусідка, навєрно на всякий случай.

І от я подоставала свій потенційний літній гардіроб і почала його критично оцінювать. Все шо годилося мені для носіння мало резинки і ремішки, ризинки можна було вкорочувать до бесконєчності превращая іксель в есочку. Ремішки канєшно превращали брюки в шаровари, але їх можна було надіть і йти е пртиримуючи руками. Отак я вперше констатірувала шо толстожопіє од мене ушло, правда не надовго…

А потом я познакомилась із Яринкою і пішла робить діджеєм в ночний клуб, в мене була панкова трохи стріжка і трьохцвєтна голова (ми іспитували красітєлі із перукарем свєточкою, попутно дєгустіруя коньяк і трошки водочки)… але то вже інша історія))) не про жопу… Хотя про неї… Точніше про пріключенія на неї.

Ту бі контіньйо, як кажуть де-то умні люди.

Далі буде – інтрігую я.

.



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info