А всі батьки такі "розумні", як я?

sy

Колись я в приступі ностальгії ляпнула "отби зараз прогулять, як у школі".

Єва запам*ятала це краще, ніж таблицю множення, вірш Шевченка і своє власне ім*я/по-батькові.
Тепер наш ранок може починатись так:
- Мам, не можу йти в школу. Ну, не можу! - фраза супроводжується тяжким театральним зітханням. На опущених плечах лежить весь тягар світу.
- Мам, можна я прогуляю?
- Ну... - вагаюсь я і Євині очі вмить загораються в надії. І вже наче й плечі готові розправитись. І вже, коли вона подумки робить колесо і шпагат високо на стелі, я відповідаю:
- А який в тебе сьогодні графік?
- Шість уроків, танці і додаткова математика. Мам, я з усіма передомовлюсь і перероблю уроки - юний переговорщик уже подумки сидить за компом.
- Дивись, доця, це твоя зона відповідальності, - кажу я десь підслухану красіву і розумну фразу. - Але, потім...
Пауза після "Але потім..." грозить пропущеними кінотеатром, суші, піцею і остальними неприємностями.

Потім вона йде до школи. Тягне того рюкзака на плечах, як невільник...
А в школі стрибає вище Тамари Іванівни, як і всі 30 однокласників.

І я чомусь не кажу Єві "Ось я в твоєму віці...". Згадую тільки, як ми всім класом через вікно пішли з музики у футбол гулять. І кнопки вчительці російської підкладали. А в 5-ому ганяли з Ігорем в квача по всій старшій школі, поки завуч не впіймав. Три рази. І контрольні прогулювали, а потім всім класом двояки отримували. І... Ну, про це я не буду.

Да, як кажуть, є що згадати, тільки розказати нічого.
:)

 

.
Редаговано в Середа, 21 вересня 2016 14:13



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info