В самий розгул снігопаду...

lp2

В самий розгул снігопаду їдемо з Києва в Білу. Нещасна маршрутка тупить, повзе, попадає в замети. Нудимся. Кіт розумний, в нього смартфон, він примудрюється писати пости. Мій смарт благополучно розряджений Дмитриком, ще перші п'ятнадцять хвилин поїздки. Спали, дивились у вікно, в якому крім білого в темряві і блискучого під ліхтарями, снігу, немає на що дивитись. Нудились, крутились. Доїхали нарешті. Виходимо. Дороги розчищені, а от тротуари закидані снігом. Сніг кружляє, підхоплений вітром залітає до рота, очей і за комір. Брррр. Чекаємо маршрутку. Ми з Котом тупцяємо на місці, щулимось і оглядуємось з нетерпінням на дорогу. А Дмитрик.. Дмитрик чотири рази забіг на гірку і збіг з неї. Перетовк сніг на тротуарі. Перекидував його і руками і ногами. Кидався ним, падав у нього і підставляв йому обличчя. Зчищав його з поручнів і, по моєму, витягував тихенько, щоб я не побачила, язика і ловив ним сніжинки.
- Круто, мамо!!! Завтра надіну рукавички і капюшона пристебну, а то можна і замерзнути!!!
Дивилася і заздрила. Завтра теж надіну рукавички і ще один светр. І впаду в снігову кучугуру. Якщо з хати зможу вийти, звичайно. Бо вже й зайти було проблемою))))

.
Редаговано в Неділя, 13 листопада 2016 21:27



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info