Пригадав обставину, доволі ілюстративну щодо театра

podolaihama

Коли я ще був молоденький як огірочок, то усі мої близькі родичі дуже протестували проти того, щоби я голив голову наголо або навіть коротко стригся. До істєрік і нервових падучих, люто. Це була ціла історія, а мотив мали такий - "так роблять тока гопнікі і жлоби, а у 50-і роки так стриглися уркі, ти хочеш бути як урка? Тока не це!!".

Суперечки ж точилися навколо того, що самі естетичні вводні з 50-х років (о чудо!) помінялися, і коротко стрижена макітра сьогодні базується на інших культурних і субкультурних засадах, і голитися може будь-хто за бажанням. Але почутим я жодного разу не був, бо архетип є архетип, це штука крепка і перебити її іншими враженнями, новою інформацією дуже складно.

Коротко стрижений - урка, бо урка і всьо.

Це у свою чергу нагадало асоціативний ряд багатьох громадян з приводу цього довбаного театру - воно похоже на вагон, на голубятню, на гараж, на елеватор, на ларьок.

Це лише моя здогадка, але схоже такі асоціації виникають тоді, коли свідомо чи не свідомо людина мислить елеваторами, ларьками, гаражами та голубятнями, а не скандинавськими проектами, що для нашої країни й не дивно. Значна частина сучасної скандинавської архітектури, ахуєнної, з позиції радянського і пострадянського побутового досвіду виглядає імєнно шо вагоном. Бо така призма сприйняття.

Ніхто в цьому не винуватий. Таке життя, такий досвід. Інший тре ще напрацьовувати.

Знаєте коли я вперше поголився наголо як хотів? Щоби нікого з близьких людей не нервувати - лише тоді коли всі померли.

Отака драматургічна мораль.

.
Редаговано в Середа, 30 листопада 2016 13:01



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info