я тоже не люблю НР

kz

я тоже не люблю НР, думала корні з дитинства десь стирчать, а вияляється, що ні
В дитинстві було всьо гуд, мама, як полагаєця квіточку ростила
Почала порпатись в дорослому житті і більш нічого, як отползаніє від плити і двохденне кришення тазіків з салатами, булькання та розливання холодців не пам"ятаю
Отползала десь часіків в 22, як порядочні люди за стіл сідали, а я покімарить, вопщим завжди була отвєцтвінна шокапєц і всьо шоб було на пітьорку з плюсом, вопщим, коли я вже засипала, то просипалась, шо часи - за 20 хвилин
Згадала одну новорічну історію, яка була зовсім протилежною моєму світосприйняттю
Колись була в мене сусідка Надька і була у нас опща кухня. Мужа Надькиного посадили і Надька була чорна, носата, як ворона і одінока, як палець. Десь кілометрів за 15 маячили свекри, які забрали внука, а Надєжда, сославшись на ніатложнає дєло залишилась в своєй комнатухє.
Стало мені її шкода, бож НР в одіночістві встрічає, ну я й запросила її до себе, хоча потреби в чужій носатій бабі на сімейному святі вопше не було, ще й Надєжда була ващє непитуща, ващє ні граміночки...
Сильно вона себе не втруждала біля плити, нажарила національного блюда - курдючної баранини, бо взросла в горах Азербайджяна. Вопшим, Надєжду теж ама ростила, як квіточку і зеленого понятія про жарку баранини Надєжда нє імєла, чим завоняла пару етажів і удалілась паспать в сем чісов вечора з настойчівим желанієм, шоб її обізатільно розбудили 
Спала Надька сочьно і видавала носярою такі куплєти, шо я аж чоловіка німножко упрікнула:
- Гля, як Надька красіво хропе, хоч музику пиши, не то шо нєкоторі, одна безполєзна мощя і бравада. Де підхрапує, а де і свисток включає, а потім і губу присоєдіняє, а потім знову фігурний храп і заканчувався куплєт голосним причмокуванням


Вопшим, ми цього бронєносца будили-будили, прищепку на шнобак ставили, рота затуляли, глазки провіряли, бронєносєц спав, як востаннє в своєму житті і качєствєнно фігурно храпєл.

- А пашла ти в жопу, Надєжда, - махнула я рукою після 20 хвилинної побудки, - так і Новий рік пропустиш...
Вопщим, проснувся цей потужний бронєносєц десь часіків в 11 дня і увалився на кухоньку чавкуть вкусностів. Свою бараніну вона не їла, бо брєзговала, як оказалось, її ніхто не їв, навіть пси общаговські носа вернули, вопшим, бронєносєц оказався ще й знатним кулінаром.
Отожравши олів"єшки, пюрешки та інших салатіків Надєжда рявкнула:
- А када Новий год?
- Через 364 дня - мрачьно відповіла я, дивлячись на неї і думаючи, нафіга вона мені здалась січас і на НР
- Шо, правда?
- Нє, ізвєстія. Ти хропла так, шо під вікнами собаки вили і як в тій пісні: у сусідів обвалився потолок
- так нада била мєня разбудіть! Я ізза вас новий год прапустіла
- Та ти шо, оказуєця, ми ще й винуваті? - осєрчала я і мені захотілось набить рот Надєжди олів"єшкою, встромити в це жорєво вєточьку укропчика і дать для ускорєнія добячий подсрачьнік.
Потім ми на повишених тонах обсуждали методи побудки Надєжди і всі застосовані прийоми оказались марними. Надєжда просипалась тільки від води з чайніка, і як потім вияснилось, коли єйо зая атсідєл - від удара в голову. Бронєносєц не зря був бронєносцем, бо ніразу не визивав міліцію, а потом в отмєстку товк заю, коли той був тверезий.
На січас судьба надєжди мені подробно не ізвєсна, а так, в опщих чєртах, зая умєр, підчіпивши шось в тюрмі, а батьки заї, оскільки він був єдиним сином отписали Надєжді з сином, якого вона народила до посадки заї 2 кімнатні квартиру
Який точно рік - не припомню, але це були ті самі ліхіє 90-є і по тєліку йшла Санта Барбара.
Вопшим, єсть люді, яким совіршенно пофік Новий рік, я лічьно бачила це іскопаєме, більше мені по жизні таких людіщєв не зустрічалось)))

.
Редаговано в Субота, 31 грудня 2016 11:30



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info