ДУРАКІ, ЗБРОЯ І СВІЖИЙ ТРУП

md

(гражданська позіция Мыколи Джері з приводу суспільного срачу, викладена у формі паучітєльнєшей історії).

Був у мене знайомий. Звали його Коля Мєксіканєц. Коля був тіпічний пролєтарій - грамоти не знав, ніде не працював (і особо не стремився) і мєчтав все отнять і поділить. Врем'я, Ніколай проводив лігко і непринуждьонно - лежав на ставочку, дудлив півко за мамкіну зарплату і вопше жив красіво і удівітєльно.
Но одноно разу Ніколай возжелав імєть пістолєт. Ну, це і понятно вполнє - пролєтарій без нагана говно, а не пролєтарій. Якімось чудом Ніколай оформив собі законно газовий шпалєр, але для солідності зарядив його різіновими патронами. Ну шоб навєрняка.
У перший же день владєнія оружієм Ніколай вспомнив всіх, хто його обіжав і вобше всіх, хто косо дивився у його сторону хотя би раз. Пістолєт у кармані нашептував Ніколаю, шо дє лохі должни буть наказани негайно і шо ймовірно, щас всі обідчики сидять у мєсному кабаку. Коля нашов таку думку слушною, провірив патрони і посунув у сторону пітєйного завєдєнія.
По прибуттю в бар Коля вияснив, шо значна частина його обідчиків такі точно у кабаку і бєзпєчно грають у більярд.
Процес мєсті Коля начав банальним:
- Єй, лахі, ану сюда!
Лахі здивовано глянули на Колю і подумали, шо мабуть у Колі висока тємпєратура. Ніхто і ухом не повів.
"Ах так!" - раздосадовано подумав Коля:"Січас ви у мене попляшете".
Не придумавши нічого луччого, Ніколай рвучко підскочив до бліжайшого обідчика, достав пістолєт, направив йому у око (sic!) і нажав на спуск.
Коля даже до сіх пор не поняв, як йому тоді повезло. Пістолєт із-за осєчкі не вистрілив.


"Чорт!" візгліво вскричав Ніколай і попробував вистрелить у глаз протівніку ще раз. Опять осєчка.
В слєдующу сєкунду врагі прийшли в себе. Колю били так, шо мєлоч у карманах погнули. В лікарні Коля лежав дві неділі і їв через трубочку. Послє виписки Коля заявив, шо пістолєт оружіє лохов, а нож - вибор мастєров і став ходить з ножом. Ну його били ще декілька раз, но не сильно, а так, більше для профілактікі.

Тут народ православний, після стрільби Пашинського (да і взагалі) сильно негодує, шо мол рядовому гражданіну жизні влада не дає і не розрішає імєть законний способ вляпаться у конкрєтне говно, а саме купить оружіє.

Коли я служив в опредєльонних органах і мав законнєйше право купить хоть пулімьот я к счастью цього не зробив. І основна маса моїх колєг ходила без наганів, за ісключєнієм немногочіслєнних ідіотів. Причин цьому було декілька. По-перше, зброя це проблєма 
- її можна загубить просто так;
- можна загубить по п'яні;
- не дай бог десь стрельнуть в городі - задолбаєшся одписуватись;
- упасі бог в кого небудь вистрелить - це попандос;
- еслі вистрелив і вбив - счітай, шо це кранти внє завісімості од того прав ти, чи ні.
Витягувать зброю при конфлікті крайнє опасно - іногда, дурак з тієї сторони просто попробує її у тебе забрать. Придеться стрілять. А тут вже шанси або вбить, або покалічить. А це опять же мєнти, слєдствіє і прочіє прелєсті.
Хуже всього, шо вишеописане стосується людей болєє-мєнєє воєнних. Гражданські, які хочуть оружіє, чотко впевнені, шо єслі трошкі вистрелить у людину, то нічого страшного впринципі не буде. Так от, буде. Труп буде. Дальше понятно. Даже єслі ти сто раз був правий, налічіє трупа це полна жопа огурцов.

Зброю я люблю дуже, вмію і знаю, як з нею поводитись, але якшо мені зараз розрішать купить пістолєт, я цього не зроблю, бо триста лєт мені той клопот здався.

.
Редаговано в Четвер, 05 січня 2017 07:22



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info