Одного Різдва, не пам"ятаю якого року...

kz

Одного Різдва, не пам"ятаю якого року, я виявилась совіршенно не готова до нашестя колядників, бо не встигла наміняти мілких грошів.
Тільки відгриміли ложки по тарілці з кутею і гості піднесли до рота першого пісного вареника з картопелькою і жареною цибулькою, аж тут у двері - вимогливе і грізне "дзинь"!!!

На порозі стояло три рум"яних піанера-переростка совіршенно не піанерського возрасту і одна величезна перспективна торба на всіх. Піанери всі, як один зачитали репчік з густого вірша про паляницю й мед і пообіцяли рознести хату, як не дам грошей...

Так як мілка купюра в кошельку була відсутня -прийшлось першій партії піонеров дати на ті часи достатньо велику купюру 20 гривнів, насипати троха цукерок та печива, бо варениками піанери брать не хотіли, та і печиво з цукерками ентузіазму в очах особо не визивали
Друга партія піанеров не заставила себе довго ждать і затрималась в просторі буквально 5 хвилин, отримавши теж гарненьку хрустящу 20-ти гривневу купюрку.
Пока друга партія піанеров дружно втирала мені на порозі про кільце ковбаски і канючила п"ятака, перша партія почала хаотично соображати, як поімєть Захарну ще на двацарік.
Десь хутко була взята маленька дівчинка в рожевому комбінезоні років 5, яку супроводжував палєвний піанер з першої партії. Дівча Настуня зачитало дві колядки і затребувало "яблуцьок-голісків дітям на потіски", отримала 20 гривневу купюру і почовгала етажем вище.
Не встигла Захарна наколоти вареника на виделку, як знову пролунав дзвінок.
- Захаровна, ти за стола сьогодні сядеш, чи так і бовванітимеш в прєдбанніку з колядниками? - спитав хтось із гостей.
- Та січас, перша хвиля зійде і сяду - пробубніла я, і сильно ошиблась, бо вона не тільки не сходила, а наростав шквал! Колядники дзвонили й дзвонили, требували то п"ятака, то ковбаси, то пиріжків, то кожуха, але всі, як один хотіли 20 гривень.


Коли за сьомою партією піанеров були закриті двері Захарні раптом стало лячно і вона прийняла тверде рішення не відкривати, бо скінчились 20-ки, а давать піанерам 50 гривень було вєсьма, як ви понімаєте не тільки фінансово не вигідно, але і напряжно, бо ця народна тропа обіцяла не заростати до самого Щедрого вечора.
Знаю, це нехарашо - не пускати колядників, але пускати вже не було за шо.. 
Піанери довблися, дзвонили і грюкали в двері і кажеця не завжди руками, вимагаючи їх впустити почитати мені в сотий раз колядки про кільце ковбаски. Один кмітливий піанер навіть припав ротом до щілини в дверях та страшно заревів "тітко впустіть!!!" і затарабанив ногою в двері.
 Терпець був на межі зриву і Захарна, як завше в критичних випадках раптом перетворилась із лошиці в кмітливу!
Коли в під"їзді трохи стихло - Захарна виглянула у темне вікно, яке виходило прямо над входом. Біля під"їзду стояло кодло піанеров і показувало пальцем прямо на моє вікно на 2 поверсі.
Один з піанеров зліпив сніжку та поцілив у шибку.
"Ну всьо, січас вікна повибивають..." - промайнула думка... нада було срочно спасати всьо і хату і чарівний вечір і кошельок.
Захарна взяла до рук фонаріка, відхилила занавіску та хижо зашкірилась, підсвічуючи цей оскал фонаріком знизу. Для повноти в образ була задєйствувана клюшка, розпатлана голова, вирячені очі та висолоплений язик.
Після третього сіанса фонарікової отпугуючої морзянки я аж очам не повірила - піанер іспарілса!!!
і вечір плавно почав повертатись в томне русло з його чарівністю...

а вже на наступний рік я таки підготовилась правильно - наміняла мілких грошей та накупила кілограм барбарісок та дубових ірісок замість шоколадних цукерок. Бо піанер барбаріски не сильно любить і за гривню читати колядки теж. Вопшим, мене відвідало дві партії колядників і всьо!!!

А січас канєшно непруха піанерам... З домофонами не сильно поколядуєш, та і швендяти по хатах стало не зовсім безпечно...

 
.
Редаговано в Понеділок, 09 січня 2017 14:06



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info