Гдє-то в Крємлє...

bg

#кремлівськібудні
#хлотворєствобггг

Гдє-то в Крємлє...

- Жир, так шо ти там вєщал про образованіє? - Путін сидів на золотому троні і сьорбав якийсь синій коктейль крізь трубочку.
- Образованіє - ето зло! Развєлось всякіх умніков, ваше сіятєльство, как блох на собакє! - заверещав Жирік, розмахуючи руками. - Еті всє наукі... Всьо от нєчістого! 
- Істіну Жир глаголіт, бєсовскоє ето... - пробубнів Гундяй і перехрестився.
- Вот, даже церковь мєня понімаєт, а ви всьо нікак... - Жирік обіжено всівся на стілець.
- Паству нада держать в тєплє, но в тємнотє! - Гундяєв підкурив величезну сигару. - Не ладан, но тоже харашо пахне... 
- Вот імєнно! А то начитаются всяких умних кніг і потом рєволюциі устраівают. - Жирік налив собі у стакан водку. - Оно вам нада?
- А шо по етому поводу скаже наш міністр образованія? - Путін ковтнув свій коктейль і громко відригнув. - Маліной отдайот, а синє, хмм...
- Поддєрживаю! - Васільєва вскочила на ноги і зігонула. - Церковно-пріходскіє школи, духовниє сємінарії, інстітути рєлігіі... Надо скрєпно подходіть к етому вопросу!
- Бог вам в помощь, амінь! - Гундяєв випустив дим з рота. - Наш чєловєк!
- Да! І географію нада учіть по новому! - гаркнув Жирік, протівно чавкаючи копченим окорочком. - Как ви там казали, ваше височєство, шо Расія нє імєєт граніц! Вєсь мір - Расія!
- І Лунанаш, і Марснаш! - піддакнула Васільєва зігуючи. - Да што там, Всєлєннаянаш!
- Слався отєчєство нааашеее... - завив Гундяєв.
- Заткнись, Гундяй! - рявкнув Путін і поп вмить замовк. - Вот коли кітайцев в православіє навернеш, тогді і співать будеш, поняв, Кіркоров, блядь... 
- Ваше вискоблагородіє, горячєє подавать? - тихенько пискнув Пєсков, виглядаючи з-за спинки трона.
- Єслі увіжу там картошку, то пристрєлю нахрєн, Пєсок! У мене алєргія на неї... - Путін виплюнув коктейльну трубочку. - Неси давай... І, слиш, на сало тоже алєргія! 
- Золушка, запомні ето, гигиги! - дурнувато засміявся Жирік. - І водки єщьо принеси! Руской, московской і Путінкі!
- Жир, нахєра тобі аж три сорта? - удівльнно запитав Гундяєв. - Іх развє не с одной бочкі разлівают?
- С одной, но етікєтки так пріятно читать... - Жирік узяв ще один окорочок.
- Ти, Жир, читать умєєш, умний, да? - Путін витяг свій золотий пістолєт і хижо улибнувся. - Так шо ти там про умніков казав?
- Ваше сіятєльство! Не вєлітє казніть! Каюсь! Но я забуду азбуку, клянусь вам! - Жирік затрусився, кинув окорочок на тарілку і впав на коліна. - Клянусь богом, забуду!
- Амінь! - Гундяєв перехрестив Жиріка.
- Придурок, ти Жир, придурок і сцикун! Я ж пошутив, ахахах! - єхидно розсміявся Путін, розмахуючи пістолєтом. - Як би сказав Лавруша, дєбіл, бля...
- Шуточкі у вас, Владімвладіміровіч... Я чуть не обосрався! - Жирік витер рукавом піт з лоба.
- А может і обосрався... - Гундяй закрив носа пальцями. - Фууу...

В кімнату зайшов Пєсков. За ним двоє слуг в лівреях везли столик на колесах.

- Щі, ваше височєство! Ізвольтє отобєдать! - Пєсков схилив голову і щьолкнув каблуками.

Тошнотворно і гидко завоняло вареною кислою капустою. Гундяєв скривився, Жирік продовжив жувати окорочок, наче нічого не відбулося, а Путін звів затвор золотого пістолєта...

.
Редаговано в Середа, 08 лютого 2017 06:55



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info