День святого Валентина, або знову про кохання

bg

Продовжую перекладати))
#чтивонаніч

Пухкенький, невисокий чоловічок з білими крилами за спиною, важко опустився на дах двадцатиповерхівки. З одягу на ньому була тільки тряп'яна пов'язка на стегнах, а за спиною бовтався сагайдак з двома стрілами. В руках він тримав невеликий лук, перемотаний в кількох місцях синьою ізоляційною стрічкою. Чоловічок був неабияк напідпитку і постійно гикав. Напевно, цей дивний тип не боявся холоду, адже температура повітря чотирнадцятого лютого опустилася аж до двадцяти градусів морозу!

- І треба ж було мене турбувати... Іккк! Все цим людям не йметься, не мають терпцю зовсім, іккк... Любофф їм подавай, кохання, прямо все і відразу, іккк... Отримуйте, раз хочете, тільки потім самі розбирайтеся, іккк! - з цими словами чоловічок з крилами сміливо стрибнув з даху і завалився в круте піке.

У декількох метрах від землі він таки примудрився викрутитися і спланував головою у найближчий замет. Обтрусившись від снігу, Купідон, а це був саме він, дістав з сагайдака стрілу, натягнув тятиву і прицілився. Зробити це було не так вже й легко, адже крилатого п'яницю гойдало з боку в бік, немов він стояв на палубі судна в п'ятибальний шторм. Його мішенню була симпатична дівчина, років вісімнадцяти, яка йшла по тротуару до зупинки. Зібравши всі свої сили, Купідон таки вистрілив! Стріла, немов маленька блискавка, вп'ялася дівчині прямісінько в лоб і тієї ж миті розсипалася дрібним золотим пилом. Дівчина від несподіванки скрикнула, схопилася руками за голову і, похитнувшись, зупинилася, розгублено оглядаючись на всі боки.

- От чорт ... Прости, Господи! Ікк, так і знав, що не поцілю з першого разу! - вилаявся чоловічок з крилами і знову прицілився, поки дівчина стояла на місці. - Ось так, розумниця, стій на місці, іккк... Зараз я тебе підстрелю і повернуся до своїх друзів допивати вірменський коньяк, іккк... А то шашлик без мене з'їдять, вони такі...

З цими словами він знову вистрілив. На цей раз стріла потрапила точно в ціль, а саме в груди, прямісінько у серце. Дівчина, забувши про все, усміхнулася, немов згадала щось приємне, очі у неї заблищали, і побігла до автобуса, який вже відчинив свої двері для пасажирів.

- Ех, люди, як же мало вам для щастя потрібно, ікк... - Купідон задоволено хмикнув, кілька разів змахнув крилами і тут же зник, залишивши після себе лише слід в сніговому заметі та кілька білих пір'їнок.

14.02.2014

.
Редаговано в Вівторок, 14 лютого 2017 10:30



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info