Подвійні стандарти це просто

gorovyi

Це коли біля церкви ти кажеш куму, що купив оце собі вишиванку за дві триста, і жінці теж справив за дві, і діткам по тищі з гаком, но цього тижні на армію вже не дасиш бо «минулого тиижні ти з пацанами по «стро рубльов» вже давали».

Це коли з кінця літа дві тисячі чотирнадцятого і всю осінь до зими ти їздив в Чехію з платіжними карточками махлювати на курсі і будував поки є бабло хату в горбах, а тепер постиш свічки за загиблими під Іловайськом і клянеш владу яка «вбиває луччіх синів»

Це коли ти з’їбнув від повістки бо ж «двоє діток та й воювати я не понімаю за шо», а тепер просиш на свята зібрать подарунки дітям загиблих.

В час війни всі процеси пришвидшуються, а почуття загострюються. Доводимться робити вибір. Іноді неприємний. Цей пост – пояснення чому деякі «друзі», які колись займали значну частину мого життя відійшли на задній план, або й взагалі пішли нахуй. Я можу сприйняти майже будь-яку життєву позицію… Но позицію, а не подвійні стандарти.

.
Редаговано в Четвер, 16 лютого 2017 21:21



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info