Загублений поїзд

vovk

У діда мого тіточного, Миколи Петровича, один секрет був. Не любив він фільмів за війну дивитися. А всьо через загублений есесівський поїзд.

Поїзд той німці у другу світову спорядили, аби скарби наші вкраїнські до Берліна вивезти. Але не встигли, бо Красна Армія Київ захопила. То поїзд той есесівці в підземне сховище загнали, а далі всі потруїлися ціанідом, аби в полон не попасти.

А як куренівську лінію метро в Києві копать почали то впритул до таємного бункера її провели. А через рік хтось із обходчіків про Красну Армію на тому перегоні заспівав і почалась тоді люта бісівщина. Став той паскудний поїзд щотижня з бункера виїжджати та народ допікать. Бува йдуть обходчіки тунелем, а він як засвистить-заскрипить - і давай горопах по всій лінії ганяти. Ті біжать, соплять, із сил вибиваються, а той бовван залізний ззаду катить і понукає арійським баском: "Шнелє, русіше швайне, шнелє. Дас іст фантастіш". А як бігли вони недостатньо прудко то починав поїзд випльовувати мертвих нацистів, аби ті нещасних багнетами підганяли.

Або бува стоїть ремонтна бригада, рельсу направля. А він, паразіт, підкате по тихому, з виключеними вогнями, язиком тушоночним всіх оближе, прожектора включе і давай Хорста Весселя на весь перегон грати. Немало людей прямо на роботі повсиралося. А бува заїде на станцію і давай готичним шрифтом "Лєнін-хуй" на стінах писати. Пробувало його за ті витівки КГБ на ковбасу по 2.20 ловити, але тільки бувшого професора марксизму піймала, того самого шо тридцятий рік од НКВД по підземеллях ховався. Один дід того поїзда на боявсь, бо носив на поясі серп і молот. Бува випха той потяг мармизу свою фашистську з-за поворота і давай рейхівські марші грати, а дід вхопиться за серпа з молотом, схресте і в пику як тицьне. А поїзд од того плювався, пердів і в бічні тунелі тікав.

А раз прийшов до Діда майор КГБ і каже, мол так і так, товаріщ Пасєка, знаю я шо ти тайне логово Поїзда найшов. То ти мене проведи, хочу роздивитися та й прихопить чого, для партії і народу нашого. Зітхнув дід, але з начальством не поспориш - одвів. Заліз майор в діру оту, що в бункер вела, та й давай звідти всякі речі цінні виносити - пекторалі скіфські, бранзулєтки відьомські, мозг Гітлєра запасний, руку Сірка позолочену. І все діду передавав, а той в підсобку носив і складав. Аж тут почув дід шо поїзд вертається, давай кликать майора - а той і не чує, заліз далеко. То дід сховався в підсобку, а поїзд в бункер заїхав, діру за собою закрив, на бік впав та й захропів з баварським акцентом. То майор, як діри не найшов об поли вдарився та й побіг вихід шукать. Найшов якийсь коридорчик вузький, побілений, з лампами інфракрасними, а в кінці двері залізні. Став він в них гупати і кричати, мовляв спасіть люди добрі, поїзд мене злий переслідує. Аж тут відкрилися двері, забігли санітари, вкололи майору галоперідол і до ліжка прив'язали.

А дідо всі найдені скарби на дрезині на станцію одвіз і за 25 процентів державі здав, тільки глечика трипільського собі лишив. А в 2005 подарив того глечика Віктору Андрійовичу і за то банку меду липового і квартиру на Подолі отримав.

Фото Вовчика Сірего.
.
Редаговано в Середа, 29 березня 2017 09:09



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info