Я бачила у своєму житті наживо різні очі...

Я бачила у своєму житті наживо різні очі, вони виражали різні почуття, різні емоції. Хтось дивився мені в очі з сухою ненавистю, як от власник Немо кісловський коли я його на камеру запитала чому дельфінарій раптом почав жатись на місця для поранених хлопців зі шпиталю. Хтось із ніжністю, як от моя мама, називаючи мене Лєнца або доця. Хтось фальшиво, навіть не хочу згадувати. Хтось жорстко, як колишній коханий, стоячи у мене на балконі з цигаркою, посеред спекотного вечора. А насправді то був не балкон, а руїни всього людяного, що пало як Карфаген. 
І от сьогодні, випадково, я вперше побачила в очах погляд, сповнений недовіри.
Коли так близько, що ти навіть бачиш зіниці. Не знаю, чому, зайшовши по хліб у сусідній з будинком магазин, я взагалі перемкнулась на це. Жіночка на ім'я Надя, шкутильгає на одну ногу, з білим фарбованим волоссям, завжди мила і привітна, завжди перекидались якимись словами. Чому раптом з теми свята мене понесло? На московитів, на МПЦ, а потім і все інше, я чомусь подумки згадала як Ярова писала про чорні пакети. І я дивилась в її очі і вперше в житті усвідомила як виглядає вираз, коли тобі просто не вірять.

Я стала спостерігати за пересічними людьми, що оточують. Перемістила фокус з тих, хто впливає на наші долі, на тих, хто з цим погоджується. "Простиє люді нічєво нє могут ізмєніть" - ось у це вона вірує залізно, а ніж у те, що в МПЦ бувають отці у фсб-шних погонах.

Христос воскрес.

.
Редаговано в Неділя, 16 квітня 2017 12:06



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info