Буває вночі борешся із одіялом...

tb1

Буває вночі борешся із одіялом, подушкою, піжамою, роботою, турботами, перекидаєш справи, приправляєш їх незавершеними розмовами.
І так думаєш, ну все, ще три кульбіти і піду по снодійне.
А тоді до тебе приходить сонне щастя, вкладається пяточками в серце, обгортає гарячими руками і каже, соно, не відкриваючи очей - "я тебе люблю, як сто разів до неба і назад", цілує твою долоню і додає, - " ти ж до мене не вміла любить?".
Іноді я думаю, що народила якусь інопланетянку, і ось вона сопе і пяточки її в моєму серці а я засинаю і думаю, чи й справді вміла колись любити до неї?
.
Редаговано в П'ятниця, 12 травня 2017 07:45



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info