Кутя і вареники

На Різдво КНК Медіа зробив всім нам свято – смачний рецепт куті та балачки від Татусі Бо! Хто ще не знайомий з нашою Татусею? Заходьте, сідайте, і ми вам зараз все розповімо…

Інтернет, хай йому завжди щастить, подарував світові спілкування – немає бар’єрів та кордонів, є тільки цікаво або не цікаво. Люди спілкуються за інтересами, читають, балакають, пишуть та стають дуже відомими та улюбленими. Татуся Бо, як на мій погляд постійного користувача інтернету, є феноменом - її історії прості і не прості: про нелегке життя журналіста-початківця з провінційної газети, про гармонійне існування у межах молодіжного гуртожитку, про сусіда, про кота та про цілий світ; Лєнка, що не дружить з алкоголем – «воплощєніє отєчєствєнной працюючої жінки», сусід, що ніколи не буває тверезим, але все знає, мама, яка все життя робить і ні на хвилиночку не зупиняється – там огірочки, там картопелька, там до гостей йти. Феноменом, бо так красиво про це життя просто не напишеш.

Як почитаєш Татусю, так все красиво та у фейєрверках... А ще вона досконало володіє бойовим суржиком, що є неаби якою зброєю справжнього літератора. Неперевершений бойовий суржик, як новий літературний жанр, охопив наше суспільство своїми м’якими та «нєпрєвзойдєннимі» оборотами мови, а Татуся Бо, як одна з матусь–засновниць цього жанру, розпочала нову історію чисто нашого, нового  українського  фольклору. 

татуся Бо

Татуся Бо – рецепт смачної традиційної куті:

Традиційно українці на Різдво готували дванадцять страв. Дванадцять страв – це символічна цифра – пов’язана з тим, що в році дванадцять місяців. І Різдво – було особливим для українців святом завжди. В цей день вважалося, що кожного подорожнього треба забирати до себе на гостину. Бо це добрий знак: запросити до святої вечері, когось, хто припізнився у дорозі - майже Бога впустили в дім. Жодна людина не повинна залишитись без уваги в цей вечір, жодна душа. Вечеряли, коли перша зірочка з’являлася у небі. Основа столу – це кутя. Традиційно приготована з пшениці. А от кутя з рису - це трохи осучаснена кутя і спільного зі справжньою має дуже мало. Рис як крупа для приготування справ в Україні з’явився зовсім недавно.

Пшеницю замочують з розрахунку один до трьох – заливаємо водою, краще очищеною, питною. Додаємо солі до смаку, та ставимо на плиту. Доводимо до кипіння та варимо хвилин десять. Потім цей казаночок ставимо в духовку, на хвилин сорок або на годину. Щоб на малому вогні трошки умлівав, коли води вже нема, а кутя ще тверда, варто додати ще теплої води.

Готувати кутю я починаю в обідню пору шостого січня, щоб на вечерю вона була смачна та свіжа. Важливо – не додавати решту продуктів у холодну основу, коли вона буде зовсім задубілою. Краще в теплу ще.

До основи кладеться все, що є в домі – мед, горіхи, сухофрукти, мак перетертий, якщо любите. Взагалі додавайте все, що любите – сушені лісові ягоди – це дуже смачно, також всілякі цукати, горішки і не тільки волоські. Дуже смакують лісові, кеш’ю.

Ще важливо правильно приготувати узвар для куті – адже її заливають не просто підсолодженою водою, а узваром. Його готують таким чином: кип’ятимо воду, робимо вогонь на мінімум, в окріп засипаємо багато різних сухофруктів – ягоди, груші, яблука. Їх треба багато – вони дадуть насичений смак і все це буде без цукру. Додавати цукор можна лиш тоді, коли сухофрукти  з кислих сортів. Під кришкою залишити фрукти десь на півгодини, хай вони випарюються, віддають свої смаки, хай обмінюються смаками. Потім вимкнути вогонь і почекати, коли фрукти осядуть на дно, тоді ви отримуєте ідеальний  насичений узвар.

Далі, вже як останній акцент, в цю намішану кутю доливається узварчик і до столу. Подається у великій мисці і кожен, просто з цієї миски, посилаючи славу Господу, бере, пробує, смакує. Але кутю не подають з тим, щоб сісти і наїстися нею однією. Її смакують як символічну страву і далі переходять до звичайних наїдків.

Що іще ми готуємо на Різдво? Ми готуємо манники, рибу, обов’язкові у нас вареники з капустою. Варто ще сказати, що Святвечір припадає на завершення різдвяного посту, тим, хто постує дозволяється риба. М’ясних страв ще не подають. Їх подають наступного дня, 7 січня.

Що ще стосується різдвяних традицій? Обов’язково – після того як родина відвідала кутю, спробувала хоча б по ложці кожної справи, зі столу не прибирають. Не можна забирати жодної ложки, причому ложки залишають не перевернутими до гори, тобто дінцем знизу, залишають все на ніч. Вважається, що коли родина повечеряла, приходять духи предків і теж починають свою святу вечерю.

Потім є в нас ще така традиція – ми носимо кутю хрещеним. Після вечері мама, зазвичай, збирала у баночку кутю і ми йшли до хрещених, колядували, міняли в них кутю – віддавали їм свою, а за це вони дарували нам подарунки, пригощали смачненьким, віддавали свою кутю. І з кутею ми поверталися назад. Мені подобалась ця традиція, ми вивчали купу різних колядок, а я дуже шкодувала, що маю тільки двоє хрещених, бо значно краще було б коли б їх набрався з десяток.

Я дуже люблю кутю і навіть після Святвечора, коли багато різного у холодильнику, на другий день, сьомого числа зранку, я  діставала той горщичок із кутею, наколочувала собі повну миску, з’їдала і так мені було добре!

Готую її завжди, де б не була і як би не складалося життя – це обов’язково! Ну ще й вареники з капустою, бо мій чоловік фанат вареників.


Доречі, ось вам до столу ще справжніх полтавських вареників та доброго гумору в первозданному вигляді,  як то кажуть, в оригіналі:

Полтавський вареник. Історія виготовляння і смачного поїдання.

Коли Бог творив Полтавщину, то саме їв вареники, смачні настоящі Божественні вареники. І от він так пучкою в сметані ткнув посеред України і сказав «А тут от буде край несусвітніх пофігістів і дзен-буддістів, що смішно говоритимуть і вмітимуть такі вареники робити, аж здаватиметься, що Рай Господній вже прийшов, і ось він тут прямо в мисці вилискує маслом та сметаною». Звідтоді й повелося що нема ніде більших вареникових чарівниць, як на Полтавщині.

А якщо в Чернівцях ґаздиня вміє добре ліпашить вареники, то значить десь там має полтавське коріння, або шпіонка – не інакше.

Часто можна почути дуже образливу для полтавців річ, коли ліпеник із тоненького синього, ніякого тіста, в яке запхано шось і зварено, звуть вареник. Насправді як казала моя бабуня, царство їй небесне, — «хіба то вареник, то ж якийсь пальмен». Тому якщо хочете полтавського вареника, то знайте, що той вареник має бути пухким, як дупка немовляти, ніжним, як весняна хмаринка, і чималим таким. Нормальних полтавських вареників більше ніж 5 в одну пельку не влізе і на тарілку не ляже. Хоча, якщо ви не схибите моїм порадам, то влізе значно більше.

З чого починаються вареники?

Вареники в нормальній українській сім’ї починаються з голодних і спраглих людської їжі чоловічих очей, а також із природнього бажання жінки заявити про себе, як про неабияку хазяйку. Тоді дістаються миски. Готується смачна начинка, пахтить по хаті смачним, духмяним, красивим і душевним.

Найсмачніші вареники в моєму житті виходили під музику «ТІК», «Отвінта», «Сокира Перуна» і канєшно ж «Брати Гадюкіни». Тому включайте шось патріотичне і цікаве і вареники будуть ліпиться самі)))

Начинка

В начинку може піти все смачнесеньке, що є в хаті, окрім вермішелі, бо воно може і цікаво, але не дуже смачно тісто з тістом. Найбільше в нашій родині полюбляють закласти в вареник тушкованої капусти самої чи з грибочками, або картоплі зі шкварочками.

Проте із задоволенням летять до рота також вареники із вишні, малини, солоного чи солодкого сиру, і навіть з ізюмом.

Якщо ви шанувальник вареничків з капустою, то вам треба буде взяти капустинку, десь на кіло вагою, цибулину і морквину. Все це діло добряче перешаткуйте, посоліть на свій смак, поперчіть як любите, можете збризнути оцтом чи лимонним соком і кладіть на пательню із розігрітою олією. На помірному вогні і під кришкою тушкуєте капусту, в процесі можна підлити пару ложок молока тоді капустка отримає такий приємний присмак. В кінці додайте спеції. Зверніть увагу, що на начинку капустка повинна мати виражений смак, бо саме тісто прісне, тому якщо трошки не солоне, ліпше досоліть.

Якщо любите капусту з грибочками то під кінець тушкування додайте в капусту десь грам 300 підсмажених з цибулькою грибів. До капусти з грибами молока не лийте, вони не дуже товаришують.

Якщо ж ви фанат картопельки і шкварочок запашних, то візьміть десь півкіло картоплі, почистіть і зваріть як на пюре, або як у нас на Полтавщині кажуть «топтанку», в процесі варіння підсоліть, дайте трішки перцю чорного і на самому початку додайте зубочок чи два часнику, він розвариться разом з картоплею і дасть дуже приємний присмак. Поки кипить картопля, а ви поглядаєте телевізор то підсмажте на салі дрібно пошатковану цибулину. Цибулю краще смажити довгенько і на повільному вогні, тоді вона буде ніжною і смачно. В процесі смаження підсоліть, поперчіть. Коли буде готова картопля, то злийте відвар і потовчіть її з теплим молочком і засмажкою зі шкварочками, додайте туди пошаткованого кропчику і посмакуйте чи достатньо воно масне і чи досить там солі.

Готову гарячу начинку відставте вбік – нехай вичахає. А ви в цей час почнете чаклувати з пристроєм для варіння і особливим тістом… Пухким, ніжним і смачним.

Варіння

Вареник справжній має бути на пару, тому городимо спеціальний пристрій де будемо варити. Знайдіть найбільшу в діаметрі каструлю, тільки щоб до неї була висока кришка, або щоб можна було накрити сковорідкою глибоченькою чи мискою. Підібрали, приміряли. Якщо все сходиться й підходить, то набираєте в каструлю на три пальці не повно води, а зверху дуже туго пов’язуєте шмат вдвоє складеної марлі. Можна не затягувати на марлі вузли, а притиснути її по колу до каструлі тугенько звичайною резинкою. Можна взагалі відмовитися від марлі якщо маєте конструкцію для варіння на пару, або і звичайну металеву сітку. Проте металеву сітку треба буде змастити олією щоб вареники не прикипали до неї. От все зробили і ставите воду хай закипає, поки ви вмісите тісто.

Тісто

Півлітра теплої питної води вилийте в чималу миску, туди додайте 25-30 грамів пресованих дріжджів, половину столової ложки цукру, пів чайної ложки солі, одну чайну ложку соди і дві столових ложки олії, все це діло добре розмішайте і всипте десь три стакани просіяного білого борошна. І почніть мішати, мішайте ніжно і разом з тим безкомпромісно, додавайте потроху борошна, скільки попросить тісто. Добре вимішане тісто на вареники має бути ніжним, гладеньким, пухкеньким і не чіплятися до рук. Головне не перетовкти його.

От тільки вмісили ви тісто, то беріть зразу начинку і ліпіть вареники, бо як закипить вода, то ви покладете їх на сітку, чи марлю, вкриєте зверху кришкою, чи глибокою сковорідкою і дасте їм там 6-7 хвилин на пару поваритися. Піднявши кришку, ви побачите пухкенькі, ніжні і смачні варенички.

Завчасно підготуйте те, чим ви помастите вареники, і сам посуд, куди зніматимете. В ідеалі то має бути макітра, спеціальний такий розмальований глиняний горщик, як в пацюка в гоголівських «вечорах». Той горщик краще завчасно нагріти і вкласти на дно столову ложку вершкового масла або ж засмажки. Готові вареники складаєте в горщик, легко і ніжно його перетрушуєте, і накриваєте рушником, і так варите і примащуєте кожну партію. Не скупіться на масло чи засмажку.

На стіл

На стіл вареник має потрапити свіжий, тільки зварений, политий зверху сметаною чистою, або з перчиком та зеленню, то вже як самі схочете. Сметани не шкодуйте, бо то ж таки дуже смачно з нею буде. Наша бабуся було ставила посеред столу цілу мисяру сметани і ми всі вмочали туди вареники і їли так, що аж ляскіт до стелі стояв.

.
Редаговано в Середа, 06 січня 2016 15:10



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info