Сьогодні день народження Марії...

kz

Сьогодні день народження Марії Примаченко, яка народилась в селі Болотня Київської області, де й прожила все своє життя і залишила нам у спадок свої чудові картини, сповнені дивовижних чудернацьких персонажів та рослин.

Дитинство її було важким, вона хворіла на поліомієліт, перенесла декілька операцій, ходила на милицях та дуже страждала, що не може працювати на землі.
Одного разу, випасаючи гусей маленька Марія побачила серед лугових квітів синювату глину, принесла її додому та розмалювала хату. На ту хату милувались всі жителі села, хвалили її та просили, щоб Марія розмалювала і їхні хати. За свою першу розмальовану хату вона отримала в нагороду поросятко, яке допомогло вижити всій родині в скрутні голодні часи.

А ще вона захоплювалась керамікою, вишивкою, як її мати, її роботи виставлялись в Парижі, Софії, Празі та Монреалі, картинами захоплювались Пікассо та Шагал.

Докладніше

Прискіпливо, не пошкодувавши...

kz

Прискіпливо, не пошкодувавши часу прочитала інтервью пані Жінки 3 тисячоліття і виникло в мене питання, що це за конкурс такий? Де на нього можна в очірідь записацця?
Хто придумав назву "Жінка 3 тисячоліття", кому лаври запхати?
Гроші дають? Чи нада платити? Тоді скоко?

Хто визначає номінанток? Що за люді і хто вони?
мабуть богоносці, раз взяли на себе таку важку та почесну місію!

Заходимо на сайт цієї жінки і що ми бачим? 
Президію з 5 жінок, з яких 4 віцепрезиденти, а п"ята виконавчий директор. У всіх такі приємні обличчя, так і хочеться про них побільше взнати.
Про трьох можна почитати на сайті, а у двох неактивовані зсилки, пачіму? Що за потаємні зіц-фунтіки?

А, всьо ясно, то у вас такий режим повишеної сікрєтності і мабуть то ви катували пані Жінку, щоб вона погодилась вступити у Женщіни? Та ви! В інтервью вона сама казала, що ви до неї приходили... Правда вона довго не соглашалась...

Які у вас нелюдські умови праці!

Докладніше

"я внє палітікі"

20799962 1491557564258416 6780270438494472724 n

Це дуже зручна фраза. Адже політика це в уяві більшості щось брудне і тому це навіть круто, коли ти такий весь в білому, прикриваєшся оцим "внє палітікі".
Наприклад, коли ти латентний ватник, ти ніяково хіхікаєш разом зі своїми друзями запорєбріками над "радікалами", які заважають всім жить.
Коли ти запорєбрікова зірка погорілого театру і пхаєшся в Україну щоб підзаробити трохи бабла. Коли підписував листи на підтримку анексії, то був в палітікє, а тут - хуяк і вже ні. Ізвінітє, бил напуган.
Коли ти гаряче дискутуєш, що важливіше для журналіста - громадянська позиція чи стандарти ббс. І ти рвеш жопу на два базари, то до розумних, то до красівих, "апалчєнци" чи терористи, терористи чи "апалчєнци"?
Навіяло сьогоднішнім постом Клєр Захаровна.
Ніколи не мучилась тим вибором, його навіть, того вибору, ніколи не було.
Чотири роки минуло, а все за рибу гроші, в мільйонний раз ти стикаєшся з цим і охрініваєш щоразу. Щоразу ти думаєш - як так? Ну воно ж мало вже просочитись, якось дійти до тієї черепної коробки.
Але ні. В мільйонний раз. Чотири роки. Сука.

Докладніше

Міцнющого здоров"я, котани і Дякую!

kz

За що? А сьогодні всесвітній день Дякую/Спасибі/, запроваджений ООН та ЮНЕСКО
В українській мові для подяки існують два слова: спасибі та дякую і Захарна, як справжній поціновувач мови любить покопирсатись в походженні слів, що з насолодою і зроблю)

"Спасибі" має слов"янське коріння та походить від слів "Спаси Боже", які в процесі вживання злились в одне.
"Дякую" має західнослов"янське походження і по звучанню схоже на чеське «děkuji», польське «dziękuję», словацьке «ďakujem», білоруське «дзякуй». В германських мовах теж є схоже слово німецьке «danke», голландське «dank», англійське «thank», скандинавське «tak», «takk»)

Неважливо, яке з цих слів будете юзати ви, особисто Захарні до вподоби "Дякую", бо воно маловживане самі знаєте чому.

Слова мають властивість діяти на підсвідомість, а слова подяки мають чарівну властивість зближувати душі та передають енергію добра від серця до серця,
тож ДЯКУЮ і хай сьогоднішній день зігріє ваші душі словами подяки!

Фото Клєр Захаровны.
Докладніше

Хвілологіческій вопріс по дєлу

tb1

Друзі, а чи користуєтеся ви он-лайн словниками? Які з них вважаєте притомними? Цікавлять усякі словники і перекладні рос-укр, укр-рос і фразеологічні і тлумачні і словники синонімів, і словники технічних термінів, і жаргонізмів і всякого такого.
Бо я якось вже останній нерв здала шукаючи якийсь притомний ресурс. Або, блядь, пошуковик не робить, або в тлумаченнях чорті й шо і збоку бантик, або взагалі в онлайні нема ніхера а тіки згадка.
Не люблю озирацця на кцпів, але і ті падлюки умудрилися словники стягти усі в одну купу.
Докладніше

Фактично за місяць, а саме 12 лютого...

podolaihama

Фактично за місяць, а саме 12 лютого, у цього шляхетного пана день народження. І ніхто ж, звичайно, не привітає. А все чому? Бо нема сталої зручної формули привітання. Треба придумати щось, і аналог колядників запустити. Скажімо, дарвініти могли би запросто дарвінувати в цей день.

Дарвін, Дарвін, дарвіниця!
Кроманьйонська паляниця!
Хто ти є - мавпун чи хомо
Ще навуці невідомо!

Фото Івана Семесюка.
 
Докладніше

Казка третього тисячоліття "Рукавичка"

tb1

Упускаєм знач весь той трешак, хто куди йшов і хто шо загубив, главне шо там виросло сіре і страшне, в якому вєчно воняє подвал, ламається ліфт, перегорають лампочки і возмущонно стає дибки лінолеум. І от це сіре і страшне населяють:
Држинь-држинь, це я чєловєк-перфоратор. Мені насрать яка там у вас субота і шо восьма ранку, я перфорірую.
Тук-тук-туку-тук, це я женщіна-отбівная. Я дуже забочусь про здоровя родиночки, тому люблю в будні і в вихідні нахерачить відбивних с утра пораньше.
Бринь-бринь, я внук-піаніст. Я вобще-то на карате хожу, но бабушка бицця запріщає, то я доламую їй фортепьяно.
Гуп-гуп, побіг пубєртат-кавалєр, перестрибуючи сходові прольоти. "Єщьо раз увіжу у нашей двєрі, я тєбє всьо откручу і в карман позасовиваю. А ти маша уйді в комнату. І шоб я больше нє відєл", в спину йому кричить чєловєк-папа, який не для якогось пубертата квіточку ростив. Десь плаче квіточка.
Докладніше

коли я чую фразу "артісти внє палітікі"...

kz

коли я чую фразу "артісти внє палітікі", "спарцмєни внє палітікі" відразу сверблять руки і хочеться дати в рило, щоб говоряще очуняло і почало хоч трішки шурупати мізками.
Потім взяти чмошніка за шкібарки і запитати: "А хто в палітікє, га?"

"Палііііііітікі" - пропищить говоряще

Тоді ви ще раз зацідіть йому в дюндєль, але цідіть правильно, щоб жорсткий диск не посипався і спитайте, а що буде, якщо лікарі будуть внє палітікі, освітяни, фінансисти, селяни, промисловці та торгівля? Що тоді з країною буде, га?

Хто країну з біди витягуватиме, дядя?

Бо палітіка це не щось таке ефемерне, де шурхотять тонни бабла, перепихаючись з одних кишень в інші, політика це не депутати, вірніше вони теж, бо є складовою, політика це не ВР, політика це не суб"єкт, політика це інструмент для управління суспільством на основі публічної влади.

Політика це інструмент, панімаєш, шоубізнесюк? 
Це всього лиш інструмент для управління тим, одиницею чого ти є. Як ти можеш існувати поза тим, частиною чого являєшся? 
Ладно, це для твоїх куцих мізків надто складно, тому перейдем до більш простих та зрозумілих для тебе речей.

Докладніше

ДАНИЛИЧ

podolaihama

Сон кучміста, цілком іронічний

Наснився сон, ніби в саду
Докладну бeсіду вeду
Нe з ким-нeбудь, а самe з ним
З гарантом юності моїм

Він постарів, алe нe здав
Багатовeкторний удав
Спокійний, мудрий господарник
Цeй сад ростив і доглядав

Згадали з ним як я малим
Почув із радіоновин -
Алярм! На Тузлу ворог вліз!
Й пірнув гарант мов сокіл вниз

Крізь чорні грози пролeтів
Мов куля, мов локомотив
Вогнeм і громом пeрeмовин
Чухонця злого розгромив

Були часи, нe тошо щяс
По гривні долар, тeплий газ
Соборнe пиво в гастрономі
І в бочках архаїчний квас

Часи, коли я був малий
Як мишка бідний і худий
І Лeонід Данилич Кучма
І Конституції сувій

Моя античність, мій Троян!
Мій поліс повний громадян
Блідих, голодних, диких, злих
Алe прикольних й молодих

А нині Цeзаря забули
Нe робe з пивом гастроном
Коцапи Тузлу наїбнули
Гудe кривавий мeтроном

Ну що ж, Данилич, прощавай!
Та я нe п'ю, ну наливай!
Протeрли чарки, налили
А в нeбі Кравчeнка орли

Кружляють тихо над Пeчeрськом
Стоїть дeржава!

Здобули!

Докладніше

Про толерантність та незлобність...

vc

Мушу вам сказати, що бути толерантним, незлостивим та спокійним - не важко, вдячно і корисно...

Якось в дикій азіатчині записався я на масаж в одному готелі на 11-ту годину. Прийшов, а там нікого нема... Почекав трохи, пішов на рецепцію. - Намасте, кажу, - де мій масаж?

- Матір божа, -забідкалася жінка на хінді і панічно стала кудись комусь дзвонить...

- Трапилося непоправіме, сер - сказала вона мені за хвилину... - Ми ваш масаж чогось проібали... - Зараз наш мастєр масажа на дальніх плантаціях рве бур’ян кролям, і зв’язаться з ним - ніякої возможності. - Може на 12-ть перенесемо?

- Ну на 12-ть, то й на 12-ть, - погодився я з жінкою...

Докладніше

#дівчаче

20799962 1491557564258416 6780270438494472724 n

#дівчаче

Є у мене одна історія про те, що чоловіки часто на якомусь етапі починають викаблучуватись у стосунках, йдуть в туман, складаючи обличчя у драматично-складне табло, вмикають мороз і далі за списком. Хоча, брешу, таких історій у мене в арсеналі цілий камаз - і про мене, і про моїх подруг.
Ну хоча б ця. Одна моя подруга пережила ось всі ці етапи. Влітку один кавалер вмикнув режим глибокої заморозки, не відповідав на повідомлення, розмова не клеїлась. Ну подруга моя трошки постраждала, а потім махнула рукою, типу "єбісь воно все коньом" і почала жити так, як і не було ніколи того мачо в її житті. А треба сказати, що мачо був трошки не того, життя його потріпало, криза середнього віку, когнітивний дисонанс у букеті. Ну я звичайно плющилась від того, що така гарна дівчина переживає через такого трохи облізлого сабжа. Але на то вони і друзі, щоб підтримувати навіть найбезглуздіший вибір.

Докладніше

ПОЕТ

podolaihama

Цe ти поeт?

Так, щe й поeт
А скока, вася, тібє, лєт?
Сімсот, алe нe лєт, а год
Так а каво eта їбьот?

Мeнe їбe, бо я Гeймдалль
У нас богів своя мораль
Їбать, ти бог
Як бачиш, так
Я думаю, шо ти мудак

А я нe думаю, а знаю
Що нині когось покараю
І мозок твій підe на харч
Хтонічним свиням
Всe, пробач

Лунає дзвін і вий Фафніра
Болючий зойк, і ось квартира
Дe пили разом бог і бик
Почула пeрeдсмeртний крик

Чому Іґґдрасіль проростає
Чeрeз цикльований паркeт?
Чому по стінах кров стікає?
Всe просто, вася. Бог — поeт

Докладніше

Правильний PR

vc

У папи Франциска за весь час правління по суті, всього одна реформа, але яка!!!

- Дозволено годувати грудьми в Сикстинській капеллі!!!

І всі такі: "Вау!"...

А дозволили б годувати грудьми в АП чи у Верховній Раді... Всі б тільки матюкалися та й всьо... :-)

Докладніше

Львів, дивися! До тебе їде чергове пиздло...

podolaihama

Вже в середу. Ще й не пролізеш туди так просто. Карочє, везуть хуйового письменника в клітці, на поталу яко обізяну.

10 січня о 19:00 у ресторації Doctor Faust в рамках проекту “Літературне повстання” відбудеться авторське читання у форматі демократичного стендапу “Містичні пригоди павіана Томаса, або 12 народжень та смертей мавпи й українця”, а також презентація книжок письменника Івана Семесюка, виданих видавництвом Люта Справа: ”Щоденник україножера”, “Еволюція або смерть! Пригоди павіана Томаса” і “Фаршрутка”.

Також у програмі: страшна пиятика, взаємне спілкування та піклування, обмін життєвим досвідом та осягнення істини як вона є. Захід матиме характер антропологічної сесії.
Партнери заходу: Ivan Semesyuk, арт-клуб Х.Л.А.М. (Художники Літератори Артисти Музиканти Київ), видавництво Люта Справа.
Подія матиме закритий формат. Вікові обмеження: 18+.
Вартість квитка – 100 грн (пригощаємо наливками).
Локація – ресторація Doctor Faust, Львів, вул. Вірменська, 14.
Обов'язкове попереднє замовлення квитків за тел.: 098 507 70 66.

Фото Івана Семесюка.
Докладніше

Цікавий феномен сучасної...

podolaihama

Цікавий феномен сучасної української міфотворчості. Створюються не лише історичні міфи про щось, що таки мало місце в якійсь формі (тут нічого не маю проти), але й міфи про якоби існування міфів. Легенд, котрих ніхто ніколи не чув, переказів, котрі ніхто нікому не переказував. Ось це вже попахує інвалідністю і кріпацтвом серця.

Це чимось нагадує відомі авантюри чеських будителів, котрі вигадували начебто несподівано знайдені "історичні" чеські літописи, з повністю вигаданим літописанням, персонажами та подіями. Врешті, це закінчилося викриттям фікцій і низкою самогубств, як не дивно. Чехи врешті зрозуміли, що достатньо просто бути чехами, щоби позбутися німецького культурного панування і перейшли в практичну площину - модернізацію мови, наприклад, конструювання нового словника, створення термінології.

Цікаво також, що наші міфотворці, зокрема характерникознавці, не опускаються навіть до створення "історичних" підробок, а просто заявляють - згідно переказів.

Докладніше

Взагалі з міфом...

podolaihama

Взагалі з міфом є ще одна технічна проблема. Раніше, в умовно доінформаційну епоху, основним джерелом створення міфу була аристократична культура, в різних її формах. Далі міф опускався нижче, в маси, еволюціонував, довго шліфувався і набував, врешті, естетичної ваги. Правда, неправда - похуй. Красіво.

Нині ж недогризена борозняками бараболя з червоним їбальником і смартфоном в клешнях, може вилізти з льоху і написати дослідження про містичні таємниці характерників, відкрити секцію бойового кан-кану і срати про це через смартфон сотням підлітків в голови прямою наводкою. А врешті потрапити до шкільної програми, присмоктатися до держбюджету, проповзти у вирішальні кабінети і начепити на сраку еполєт. Здається у нас питання навіть не до міфотворчості як такої, а до її виробників.

Спочатку пиляємо роги, а потім заходимо в залу з богемською люстрою, бо інакше пиздець люстрі, залі, а також пиздець паркету, бо там же ж ще й копита ніхуйові, з присохшим до них кизяком.

Все, вибачайте, бомбануло. Тему закрито, до нових зустрічей в криницях народної пам'яті.

Докладніше

Фукуяма

podolaihama

Пакували мусора 

Фукуяму Фрeнсіса
Цe кінeць! - волав учeний
Двадцять років скeпсіса!

Слідчі швидко встановили
Філософські наміри
І в суді постановили -
На тюрeмні камeри!

Згідно кодeксу шикарного
А також конституціі
Засудили вчeного
На двадцять год обструкціі

Що ж, і правильно зробили
Нєхуй зазіхати
Ок, історія скінчилась
Алe ж трeба мати

Хай нe совіть, так хоча би
Шото, шо нагадує
Eволюція спинилась?
А кого цe радує?

Нахуя писати книжку
Про кінeць історіі?
В поліцeйському дворі
Зацвіли магноліі

Докладніше

Подуріли всі з тим Різдвом...

lp2

- Подуріли всі з тим Різдвом. Ти диви, які воцерковлені стали..., - бурчав дід Гаврило проштовхуючись поміж людей, на передріздвяному базарі в Дуліцькому.
Дід Гаврило бурчав майже завжди. Є такі люди, жовчні і всім незадоволені, завжди, цілодобово. Його жінка, баба Єля, могла б розказати, що бурчить Гаврило навіть вночі, коли спить, але не розказувала, бо поїхала від нього в Попєльню до батьків. Ще в дев'яності, як тільки стало точно зрозумілим, що "совєти" вже не повернуться, а Сталін не реінкарнується, жовчність Гаврила сягнула апогею і баба Єля, не витримавши втікла. Гаврило, якщо й сумував, то видно по ньому того не було. Якісь самотні молодички намагалися влаштувати особисте життя поруч з дідом, тоді ще здоровим і міцним п'ятидесятирічним дядьком, але більш ніж на пару годин "лічной жизні" не вистачало нікого. 
- Та хай би він сказився, де це бачено: "Не стій там, туди не сідай, чого свого баняка не принесла, не чіпай картоплю, то на посадку, не сип цукру так багато, закрий рота свому малому, чого розспівалася", та хто ж це витримає?
Таких молодичок було чи п'ять чи шість, а потім і вони перевелися, бо дід старів і цікавість викликала лише його хата і двадцять соток городу біля неї, які дід ще в молодості засадив яблунями. Але жодні сотки не вартували "нєрвів" які вдосталь давав Гаврило в "нагрузку".
Дідові яблуні Симиренки були найкращими в селі. Колись дід купив садженці в Києві на виставці, куди його посилали по партійній лінії. Ці яблуні так вабили сільських дітлахів, що з часом дід купив собі "ружжо" з якого не вагаючись міг стрельнути в того, хто наважиться перелізти через паркан. В Дуліцькому навіть виникла новорічна традиція серед старших парубків - в переддень нового року виломати частину Гаврилового паркану і спалити його біля Панського ставка. Це вважалося таким собі посвяченням в парубоцтво за дуліцькими традиціями. Виломав, спалив - можна йти свататись. Дід чатував хлопців щороку. Але садок був в двадцять соток, паркан довжелезний, а дід один. Тому перед кожним Різдвом дід як раз йшов на базар по цвяхи, щоби ставити паркан наново. 

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info