Андрій Пауков - ось про це мав честь говорити з Вами...

dl

Андрій Пауков - ось про це мав честь говорити з Вами, невеличкий відгризок :)
* * *
Трагедія долі полягає лише у тому, що часто - або завжди, - її визначають прості, спонтанічні рішення.
- Ніколи не пробувала у сквері! - спокушає дівчина напідпитку ошелешеного юнака, настирливо затягуючи в кущі. І потім до самої смерті страждає від сина-пияки, приховуючи синці та більш-менш коштовні речі, щоб не пропив.

Чи мала дівоча доля шанси бути інакшою? Наприклад, якби молодий поліцейський не пройшов у той вечір мимо, лиш посміхнувшись. Чи пес самотньої пані Агати не погнався тоді за білкою, оминувши улюблений кущ для справляння малих потреб... Доленосний ідіотизм - усього лише ланцюжок дрібних випадковостей, помножений на нескінченність людської глупості.

Докладніше

Школа номер 51 на районі вважалась проклятою...

vovk

Все там було не так, а найбільше не везло з персоналом. То фізрук Юра на зборах християнської молоді на столі станцює, то хімічка за Діму з десятого Бе по зальоту замуж вийде. Директор попередній от в Туреччину поїхав, так в аквапарку в трубі ногу зламав і обісрався, навіть в телевізорі показали.

Але найгірше в проклятій школі велося сторожам. А все тому, шо пару раз на тиждень близько опівночі починала там творитись всячєска містика і чортовщина.

Ото бува сяде сторож кросворд рішати чи телевізора переносного подивитись - аж тут кроки чуються. Легкі, шаркающі, так ніби дитина чи клоун у туфлях войлочних за стіною ходе. А вийдеш в коридор бува, засвітиш всю ілюмінацію - і не видно нікого. А все одно шаркає. І голоси чути, чоловічі, а то й жіночі. Балакають всяке, кричать, бува матюкаються, а то й сміяцця почнуть - хором так, глупим таким сміхом знущальним, аж серце через сраку втіка.

Сторожі там довше місяця не заживались. Хто розрахунок брав, а хто і в запой заходив. Найдовше Богдан Ілліч протримався, пенсіонер. Бо був глухий як звук п і мав у дупі всю містику з езотерикою. Йобне бува на ніч грам 50 і спати ляга. Рік одслужив, а далі дочка його, Нінка, з Канади приїхала і забрала тата на ясні зорі і тихі води Саскачеванщини. А на його місце Колю взяли, журналіста безробітного.

Коля просторожив три ночі, а на четверту прийшов після дня народження і п'яненький. І тільки спать налагодився, як голоси порвали тишу шо мавпа газету і в'їбали попуррі з Блек Сабат. Коля побіг до виходу, по дорозі загубив ключі, гупав у двері, плакав і кликав маму. А за півгодини вибив вікно в кабінеті фізики і загубився на передмісті, міліція зі швидкою два дні ловили.

А після Колі прийшов Женя. Женя служив в армії, лежав на дурці і сидів в тюрмі, тому боявся тільки павуків і окремих статей кримінального кодексу. І ото сів він у першу ніч, та й ну в героїв третіх грати. Аж тут кроки почулись, голоси зашепотіли та ше й шмаллю потянуло.

Женя був чувак опитний, читав Совєршено сєкрєтно, дивився ікс-файли і знав шо мерці шмаль не курять. Тому спустився в підвал, найшов залізні двері з під яких било світло і відкрив. а там директор, завгосп і воєнрук план курять і Машу-практикантку за цицьки мацають. ну вони у всьому й признались шо це мовляв бомбосховище недостроєне, а вони тут після трудових буднів часом оддихають.

То Женя так і лишивсь сторожувать. а як за рік Едуард Іванович, завгосп шкільний, на пенсію вийшов то його посаду зайняв. І всі труби, шо з підвали йшли на нові поміняв, щоб звук не проводили. Так містика в школі і кінчилась і сторожі всяку нечисть чуть перестали.

Фото Вовчика Сірего.
 
 
Докладніше

МІФОЛОГІЯ РИБ (ІІ)

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

МІФОЛОГІЯ РИБ (ІІ)

на початку вересня осінь така тендітна
носить джинси подерті й сукні кольору хакі 
роздаровує іграшки та цукерки сусідським дітям 
а самотніми вечорами вештається по хаті

підгодовує рибок в акваріумі – простеньких гупі
і одну особливо цінну – вуалехвосту 
осінь всі свої давні речі тримає вкупі 
і листи до колишніх запечатує жовтим воском

надсилає їх разом із пернатими поштарями 
а рибини за склом уважно стежать за нею
ці осінні листи – декларації і програми 
це сумні артефакти – експонати її музею

це стихія тотожна внутрішньому згасанню 
обираючи осінь не бійся її зустріти 
попри те що рибки в акваріумі - одні й ті самі
їм напевно сниться ріка не схожа на інші ріки

 
 
Докладніше

Байки із склепу

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Клєр Захаровна

kz

Дійові особи: 

Клєр Захарна – склочна, скандальна і цинічна баба, притрушена на весь верхній чердак, пише похабні дурнуваті віршики, любить носити чєпчік з фольги, зелено-червоне боа з курячого пір’я і коньки в жару. Коли холодно, завше заправляє шубу в труси, бо так тепліше і зручніше. Курить як паравоз і сильно себе ненавидить за цю звичку. Іноді прикидується трєпєтною ланью, але в глибині душі танк

Генадьєвна – коліжанка Захаровни, яка рідко маячить перед очима Захарни, бо занята по горло великою сім’єю, тоже склочна, скандальна і цинічна баба, але в супер-лайт варіанті. В рідкі хвилини затишшя сильно любить варнякати

Дія перша, вона ж і паслєдня, бо Захарні як завжди... ліньки)))

Невеличкий безлюдний скверик, лавка. Поряд з лавкою стоять дві величезних непідйомних торби хавки, турботливо прикуплених Гєнадьєвною в найближчому магазині, куда Захарна ненароком поперла по марожино. Генадьєвна сидить на лавці, розтопирила і витягнула ноги, важко дихає та примружила очі:

Докладніше

Американські вчені дослідили...

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Клєр Захаровна

kz

Американські вчені дослідили, що найміцніші шлюби ті, де чоловік негарний.
Тю, і стоїло ото стіко тратицця? Воно ж навіть і коню понятно, страшнінький триматиметься сім"ї, як вош кожуха, а красавєц намагатиметься побільше бабисьок ощасливити.

Одна моя знайома мала щастя вийти заміж за красавця, сама страшнінька була, ужс, но з квартирою в місті. Швиденько на таке приданне знайшовся жоніх - лядащий сільський хлопака, якого мати спала й виділа, кому б спихнути, бо зіп"єцця

Вопщим одружився Хведька на страшнінькій Свєткі, бистрінько забєцав Свєткі два якоря, нажер мордяку, бо був дрищ дрищом, відростив солом"яні вуса та чуба і почав гуляти, так, що аж шуба заверталась.
Подружки Свєтку невзлюбили люто, бо де ж, така страхотятіна та такого красавця відхопила, а потім, надивившись на всі його гульбиська почали Свєтку жаліти, а що саме страшне - за жалощами докладували Свєткі весь ореол сємяізвєрженій цього падлєца.

Свєтка довгі роки про всіх пасій Хведьки у всіх подробицях все знала і не розводилась, бо діти. 
Що в неї там в душі творилось - самому Богу відомо і я вам скажу, що треба бути крепкого десятка, щоб мати гуляку в хаті і терпіти то всьо, навіть заради дітей. 
Свєтка частенько сиділа на роботі сумна та заплакана і роками нічого не мінялось. Вона була впевнена, що якщо повирізає дірки на Хведькиних трусах, то ця руда почвара буде шмонькатись по бабам не так часто.
Але Хведькі ті дірки були до стовпа, в своєму розкладі гульбищ він не змінив абсолютно ніц і як він вправлявся від позору з тими дірявими трусами невідомо, бо жодна з історій не долинула до Свєтчиного вуха. Мабуть десь вмудрявся перевдягати ті труси, або взагалі знімав та приходив до пасій без трусів в штанах на голу пуцьку, отака от хтива срань.

Докладніше

До шановних львів'ян

did s

У вашому чудовому місті вчора розпочався черговий Форум видавців - захід, на якому можна ознайомитися та придбати книжкові новинки. Моя команда також вирушила до Львова з "Історією України від діда Свирида" та з твердим наказом поводитися чемно й культурно. Бо це ж таки Львів!

Власне кажучи, то мої діти, племінники та їхні друзі і я радий, що дав їм можливість культурно відпочити й потусуватися в інтелігентному середовищі освічених людей. Діти мої, до речі, в повному захваті від Форуму і радять всім, хто має можливість обов'язково завітати до палацу Потоцьких. Навіть не заради дідових книжок, а через величезну кількість дійсно класноі та якісної вітчизняної літератури, сконцентрованої на відносно невеликому просторі.

А якщо ж комусь захочеться придбати й дідову "Історію", то це можливо в двох локаціях - надворі, а також на третьому поверсі палацу. Діти повезли з собою й певну кількість книг і з дідовими автографами.

А завтра до них приєднається і автор ілюстрацій, талановитий художних Oleksiy Bondarenko. Він планує презентувати один із своїх творчих задумів. Який саме - не казатиму поки, нехай він сам розповість. Але я ту ідею гаряче підтримую.

Не уявляєте, як дідові кортить самому з'їздити на той Форум, але ж робота. Та й третій том писати потрібно. Чи може таки рвонути на вихідних? Інкогніто :) І зіпсувати своєю появою дітям відпочинок :)))

Фото Свирида Опанасовича.
Фото Свирида Опанасовича.
Фото Свирида Опанасовича.
Докладніше

Отець Микола люто ненавидів диявола

vovk

- Всі біди від того гаспида - повчав він семінаристів. - От Микола Ящуків, той шо хоругву учора носив. Рік у Польщі на заробітках гинув, грошенят заробив і машину купив. І шо? Підібрав на окружній курву придорожню. За три кілометри од хати. І ні грошей, ні машини, ні зубів передніх. Один трипер жінці привіз. Бо чоловік слабкий, а диявол пильнує і скушає.

Отця Миколу в місті не любили і врешті відрядили у далеку гірську парафію. Отець приїхав, проінспектував церкву, оглянув нову хату і в поли вдарився:

- Рани господні та що ж це робиться. Завело ж провидіння на край світу. Інтернету нема. Тільки спутниковий, та й той повзе як збитий мересьєв. За що караєш, Ісусе? Воно то діди і по ямах з молитовником спасались, але ж як в 21 віці на ста кілобітах сидіть. Гаспиди і анциболоти тут, а не провайдери.

Отець щодня читав проповіді, ходив по хатах і шпетив горян за злодійство і блядство. І щонеділі їздив в район читати тамтешнім провайдерам лекції на тему інформаційного християнства. За три місяці провайдери протягли до села кабель і у всіх домівках об'явились торенти, онлайн-серіали і редтюб. Підлітки і молодиці возлюбили отця всім серцем. Старі ж отці сімейств священика не любили - він їх часто лаяв на проповідях.

А за рік до села прибула церковна інспекція. Інспекція прибула негласно, за скаргою сусідського ксьондза Дмитра. Отець Дмитро змовився з міцевими хлопами і хотів відхопити заможну парафію у городянина.

Архімандрит Іван зустрівся з селянами в придорожньому кафе:

Докладніше

Обзор 12 вересня 2017

did s

Доброго здоров’я, друзі! Надворі вівторок, зранку на Київщині чудова погода, яка просто створена для бодрящих ранкових пробіжок і кувирканій на турничкові. Впрочем, дід нікого не закликає слєдувать цьому примеру, бо спорт затягує, ще чого доброго до холодних обливань пристраститеся. А це вже совершенно нікуди не годиться, прощай тоді аптеки, насморк, ОРЗ і законний щорічний тиждень хворіння, коли всі інші ходять на роботу. Зачем лішать себе возможності валяясь в ліжку запостити жалобну картінку з больним зайчиком і написать “Температурю і кашляю”. А потом з насолодою купатися у хвилях сочуственних коментаріїв знайомих та друзів.

Проте дідусь щиро бажає всім вам завжди бути здоровими та бадьорими й повноцінно насолоджуватися життям у всіх його прекрасних проявах. Бо навіть ароматна кава здоровій людині смакує краще. Кстаті, каву вже заварили? То чого ж я медлю? Приступаєм до обзору міжнародних новостєй.

Касатєльно конфлікту Порошенко – Саакашвілі дід висказався ще позавчора, за що совершенно справедливо вигріб від представників обох таборів. Одні діда звинуватили, шо я не люблю Саакашвілі, інші указали, що я не пітаю симпатій до Порошенка і якщо чесно мені й возразить нема чого. Да, я нікого з них не люблю. І не лише їх – вообще ні до кого з політиків романтичних почуттів не пітаю. От ви коли квартиру ремонтуєте, кого більше любите – плиточника чи сантехніка? Чи може поки йде ремонт, стоїте під під’їздом із портретом їхнього бригадира, вигукуючи на його адресу хвалєбні гасла? Ні, звичайно. Їхня задача – зробити роботу, а ваша – дати тій роботі оцінку. При чому тут любов? А якщо бригадир посварився із штукатуром і викинув його з балкону, а той ввалився назад проламавши двері, то кого з них ви будете любити? Ремонт-то зупинився, віздє бардак і строітєльний мусор. Ще й сусіди з вами перестають здоровкатися, бо і їх той срач уже задовбав. Перше бажання в такому разі – найняти іншу бригаду, але з цією в нас контракт до 2019 року, доводиться терпіти. Біда, що на ринку труда іншої рабсили пока не наблюдається, а в існуючих сезонних бригад із прочих партій репутація давно устоявшаяся – аферисти. Залишається надія, що в політику нарешті піде молодь, яка поки що мовчки дивиться на цей бардак і принаймні вчиться, як не треба працювати.

Докладніше

Котисько гарчить. Як вовкодав...

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Леся Полищук

lp2

Прихворів бідоська. Ну то таке, буває і не страшно але..
Зазвичай я турботлива щодо хворих. Ну там таблеточку, чайочку, тепленьке одягти. Приголубити, пожаліти. А це замахана, як кобила на весіллі. Роботи вище даху. Так і тягне, приповзши додому напівмертвою, гаркнути "Та за@бав зі своїми болячками, посуд же помити можна було і щось пожерти зготувати, тебе ж ледащо до ліжка цвяхами не прибито. Це ж звичайна застуда!" Але десь з нетрів душі і власної ледачості голос сумління шепоче "не можна так заздрити коханій людині, вгамуйся, скоро відпочинеш" і я сціпивши зуби і ковтнувши емоцію мило питаю "ти як тут?" потім йду в кухню щось готувати на вечерю і вирубаюсь. А посуд.. та що з ним станеться, чистий ще поки є, а потім буде видно.

Докладніше

"Шо ви робите, шо дитина с такім удовольствієм іде в садік?"

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Татуся Бо

tb1

"Створюю дома невиносімі условія"
Згадала одного хлопчика в садіку. Він був із цікавої сімї - мама, тато і бабуся, таке як єврейська тіки наоборот. Вона сповідувала якісь радикальні методи харчування і насаджувала всім свою "культуру пітанія", то вони всі їли одуванчіки, то в лічебних цілях пили дощову воду, то бабушка вичитала в Порадниці якесь тібецьке голоданіє і всі вони голодали так, шо зять вдавився шаурмою і чутт не вмер. 
Протівостоять бабушці було опасно, бо чуть шо, домом ширився запах корвалолу і звук істєріки - у бабушки срочео начинався сердечний приступ.
Так от коли того хлопчика питали, " ти в садік любиш ходить?", дитина чистосірдєчно отвічала "да, нам там показують піщу і мені дають сухарік".
Оце я понімаю педагогіка і воспітаніє...
- Надя, а чому ти любиш ходити в садочок?
- там кожен день молочна каша і хлопці прикольні.
Де мій суп з одуванчіків???

 
Докладніше

Доброго здоровля, котани!

kz

Всім метеозалежним і незалежним ахтунґ!

Сьогодні, 13/09/17 найсильніші магнітні бурі за останні 20 років, тому шануємось як ніколи, сидимо тихо, як миші під віником, не нервуємо, не приймаємо ніяких рішень, не сідаємо за кермо, не бухаємо і прикручуємо активність до фітілька. Це триватиме 2 дні, але як підозрює Захарна - то значно довше, бо ці бурі пов"язані з надпотужним вибухом на сонці 10/09. Вопщим, камбалою падаємо на дно і замулюємось.
Ну і друга частина марлєзонського балєта - це день програміста, з чим Захарна і вітає всіх програмістів!

Всім гарного самопочуття і Захарна нагадує про нагальну необхідність саме в ці дні не забувати вдягати шапку з фольги, бо як ви розумієте, всі нездорові на чердак взбодряця в ці дні як ніколи

Фото Клєр Захаровны.
Докладніше

Три місяця назад Захарна купила...

kz

Три місяця назад Захарна купила якийсь притрушений пакет Київзвізди ізза жирного номера і вставила в телехвона, щоб родичі могли їй телефонувати
Пакет не поповнювала чисто із жлобських соображеній і вредності, бо на основному пакеті в мене є 60 хвилин на інших операторів
За ці три місяця Київзірка чим тільки не спокушала, щоб Захарна бодай копійку туди вкинула, самостійно вставили Вакарчука, який ось уже три місяця надривно волає замість гудків, прислали пару халявних гіг натиждень, а вчора ще й наломилось тиждень безкоштовного спілкування, бо вони помітили, що я давно не телефонувала
Отак

А ще, в той пакет постійно теленькає один банк і просить здати місце перебування їхнього боржника якогось Сірожі Ц. Звісно, що ніяких здорових аргументів вони не сприймають і з завзятістю дятла довблять мозок в надії, що Захарна таки розколеця і повідає місце перебування Сірожі Ц
ну прям змушують дати їм пару адрес бомжацьких лєжбіщ)))

Докладніше

Львівські поборники "суспільної моралі"...

vc

Львівські поборники "суспільної моралі" та "традиційних цінностей" виступили проти книги Larysa Denysenko на форумі видавців... Тепер про цю книгу ("Майя та її мами") знаю навіть я...

Німецький "Focus" назвав Путіна собакою. Посольство РФ суворо завимагало публічних вибачень... Тепер про те, що Путін - собака, знають усі...

Здавалося б, зовсім різні обставини двох абсолютно різних історій, а наслідки майже однакові..

:-)

Докладніше

Як ви всі знаєте...

kz

Як ви всі знаєте, в торнєтє є монетизований ресурс ютуб і на ньому січас пошесть - всє снімаюца в днявочках-гавнобложеках задля слави і що немаловажно - грошей, бо з ютуба таки можна нєхіло налохматити баблосів

Останнім часом активізувались відеоблогери, які шаряться по закордонах взамужом, а тепер пруцця в Україну з свіжим незамиленим воком споглядати тріску, не помічаючи колоди

Вєсчяют вони теж канєшно на узьком норєчії, шоб так сказать дурь їхня була зобачна не тільки українцям, ну і що єбстєсьтвєнно, про щось позитивне - наче гімна в рот набрали

шаряться з селфіпалками і заглядають в кожну дирку, як ворони в кістку і корчать з себе олічкуфреймут:

Вот тут год назад била бальшая яма, так і асталась - нічєво нє мєняєца
пашла утрясті юрідічєскіє дєлішечкі с нідівіжухай, прасідєла в очєрєді трі часа, нічєво нє мєняєца

Докладніше

Або як бува. Сидиш собі зранку на кухні...

vovk

Або як бува. Сидиш собі зранку на кухні, законний стакан чаю п'єш. А тобі на телефон есемеска приходе. Пр то шо ощадбанк заблокував твою карту і треба дзвонити, бо біда.

І ти дивуєшся, чухаєш голову і довго-довго дивишся на екран. Перечитуєш. Переосмислюєш. А далі кидаєш то гибле діло, виходиш на балкон, вдихаєш солодке прикарпатське повітря і поринаєш в спогади. І мелькають перед твоїм внутрішнім зором друга і третя робота, інстітут, школа, піонерія, ясельна група. До теплих маминих рук і пологових стаждань доходиш. І все нічого. Пустота.

І сотаєш нитки своєї слабкої пам'яті і видобуваєш всякі ганебні речі - як школу прогулював, як з горла за гаражами прикладавсь, по доступним женщінам волочивсь і мікрокредит оформлять думав. І все одно - нічого. Мовчить пам'ять. Переконує, що не було у тебе ніколи карти ощадбанку.

А ти все ж дзвониш. В неясному пориві, в припливі цікавості, в очікуванні безплатного чуда. І баришня на другому кінці провода глибоким грудним голосом, саме таким яким балакають вогнисті брюнетки з серіалу про Ізауру, каже що так, є у тебе карта. Заблокована помилково, усе як у людей. І щоб розблокувать - три цифри зі зворотньої сторони карточки сказати треба.

І ти без всякої задньої думки кажеш: "Один Два Нуль. Записали, панянко? Сто два. Як номер поліції".

І вона чомусь кидає трубку. І не відповідає на дзвінки. І зникає за зламом реальності, у вічному Поза Зоною. І ти розумієш, що номер твій у чорному списку, і більше тобі не подзвонять ніколи.

І тільки осіннє галицьке небо плаче брудними сірими сльозами , над твоїм непозбувним горем.

Фото Вовчика Сірего.
 
Докладніше

МІФОЛОГІЯ РИБ

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

МІФОЛОГІЯ РИБ

рибини моєї любові запливають у темні нори
в затонулі човни у прибережні кореневища 
рибини такі мовчазні і мовчання їхнє мінорне 
але внутрішній передзвін у них досі не вичах

їхня синя луска пам’ятає безліч історій 
це історії про старих моряків і юних русалок
про походеньки наліво і походи хрестові 
про усіх кого давно вже не стало

про вчорашнє минуле і завтрашнє сьогодення 
про личинки в намулі та водяні лілеї 
ці рибини знають майже усе але їм не відомо де я 
коли ніч наповзає на галицькі галілеї

коли темрява треться до ніг як бездомна кішка 
і крізь товщу води прозирає місячне срібло
напівсонна ріка така розлога й розкішна 
їй від нас нічогісінько не потрібно

 
Докладніше

стільки обсуждєній того сраного айхвона...

kz

стільки обсуждєній того сраного айхвона, що мий ноги і лягай спати
Дизайн корпуса той самий, нічо нового, в камеру добавили троха мєгапіксєлів, прибрали розблокувальний сканер відбитка пальця, натомість вставили роспізнавалку по пиці, нать коли людина буде в окулярах з бодуняки і з новою зачіскою
Ну і кому воно нада? Вопше, функція якась дібільна, накрасисся, вона хєр тебе признає, треба всігда женський айфон на дві морди орієнтувати, а це у функції не закладено, такшта тьфу
а ще ця модель буде фотографувати нічне небо і виводити карту-розпізнавалку сузірь
от кому воно нада? совіршенно бесполєзна функція, краще би зеркало дєвкам встроїли, а то на вулиці вже 8 айфон, а баби як таскали дзеркальця в сумках так і таскають, такшта тут теж тьфу

от часіки Епл воч це вєшч, тут згодна. і Сірі там буде уже озвучена, такшта да, мощя!!!

Ну і 256 ГБ в айфона це змушена признати тоже вєшч!

пси: чуствую, що знайдецця дофіга умніків із школоти, які будуть селфити нєкоторі часті ніже пояса із двух полужопій замєсто морди ліца)))

Докладніше

Папі Ібо, як дуже ізвєстному в узких...

tb1

Папі Ібо, як дуже ізвєстному в узких і звужених кругах задають питання "а чьом етат пост? что автор хатєл сказать".
Папі Ібо тяжело отвічать на такі питання, бо іногда бува йдеш, дивишся на заборі написано Хуй. І думаєш, от про шо це надпісь? Шо автор хотів сказать? яку громадянську позицію він виплюнув у простір? Які такі буремнії часи змусили цього бідаку знайти фарбу і каліграхвічно вивести на заборі це правічне слово, що семантично уповає чи то до хвої, чи до мужеського начала? А може він так стверджував про свою маскулінність? Так багато думок бува навколо трьох літер. Ще б отак про математику думалось чи про сенс битія, правда хуй - це теж свого роду філософська константа і даже може сенс битія.
Папа Ібо вчилась в школі, і потом ще в училищі і в університеті і на всяких курсах і всяком таком де прищаві гуру і мессії учать жить. І за всі ці года ученій, Папу Ібо так заманав вопрос "шо автор цим хотів сказать?", шо напрашується страшенно проста відповідь - автор сам не в курсах як воно так отето всьо получилось і шо він цим хотів сказать, ілі в курсах, но каждий всьо рамно пойме по своєму. 
Будьте чемними, не робіть хуйні, а ліпіть вареники!

 
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info