Мама, як справжній агроельф...

lp2

Мама, як справжній агроельф сьомого покоління хліборобів з непереборною тягою до землі, кинула після пенсії Білу Церкву, яка лиш на половину горОд а на іншу гОрод. Поїхала з батьком на батьківщину в Дуліцьке, де завела собі хазяйство, обробила з татовим потом, кров'ю і матюками гектаровий город і воскресила давно забуту "добавку". Буяння садів, дало матері ще один головний біль, такий як нехватка трилітрових банок на компоти. І на десятому році життя в селі в матері раптом з підсвідомості виліз, ретельно до цього прихований, ген торгашества. До того як повернутись в обійми сапок, лопат, вил і мотоблоку, мать сорок років пропрацювала в торговлі. Тому прикинувши, що повз хату йде траса на дуже популярні у столичного білокомірцевого бомонду Буки, мать вирішила вбити декількох зайців. Здихатись надлишку плодово-ягідних культур і заробити трохи грошенят на пару десятків чергових бройлерів. 
Плодово-ягідні культури щодня дбайливо збираються, розкладуються по баночкам і пакетикам і виставляються під воротами, для приманювання потенційної клієнтури, яка відвідавши Буківські красоти прямує додому в Київ. Мать кайфує торгуючись і згадуючи щасливу молодість без дефіциту, з якою в неї безпосередньо пов'язані спогади про трудовий шлях працівника торгівлі. Вторговує до двухсот гривень і неймовірно радіє хазяйновитості. Якось їй тре було відійти на годинку до телички в беріг і вона попросила тата постоять. Тато далекий від торгівлі, як Меркурій від Плутона і навіть на базарі бере речі не торгуючись. Через півгодини мать повернулася, а біля воріт ні стільчика ні баночок ні тата. Готова розірвати продавця ледаря на шматки вона влетіла в хату з криком "Вася, йобтваюмать, тебе нічо не можна попросити, ледащо, мені качок тре купляти, а ти торговлю прекратив в саме шонінаєсть грошовите время!" На шо батько тикнув їй тисячу. Мать спантеличена спромоглась видавить з себе тільки "Як?" Батько пояснив:

Докладніше

Попри озеро сьодні йшов

vovk

А назустріч - дітиська, перший-другий клас з виду. Спереду йде білобрисий хлопчик, доїда морозиво і кида палочку на доріжку. І тут ззаді наліта товста дівчинка з рюкзачком, хапа капарника за вухо та й каже:

- Підбери.

Бешкетник шморга носом і підбира. А далі під суровим жіночим ескортом викида непотріб в урну. Почісує ушкоджене вухо і пита:

- А за що?

- Ти екологію забруднюєш.

- Я більше не буду. Вийдеш за мене коли виростеш?

- Я подумаю. Ти главне дураком не будь.

І беруться вони за руки і дрібним підстрибом несуться вдаль, услід класу, науковому прогресу і Загірній Комуні Чистоти.

Нормальні діти ростуть. Не то шо ми сірі.

Самі як, православні? усі здорові?

Докладніше

Моїй собаці сьогодні 11 років

vc

А Януковичу сьогодні - 67...

Собака народилася у Франції, а живе в Україні. А Янукович народився в Україні, а живе в бігах...

У Януковича дві судімості. У собакі судімостів нема...

По гороскопу - Рак...

"Дурак ти по гороскопу, а не рак" - думає собака... - Піду шось ззім...

:-)

--

З "Повісті временних літ" Нестора Літописця... (секретне ізданіє National Geographic Travel)...

По обох берегах Дніпра, і довкола - в степах та в лісах - здавна живуть племена русофобів... Народ чуйний, ввічливий та душевний, хоч і злобний...

А далі на Захід, поміж Збручем та Черемошем, кочують незчисленні орди русофагів... То - вобше безнадьожні... Краще сразу тікать, єслі шо вдруг...

Докладніше

#старі_дописи

lp2

Вона вже не молода була, коли показувала мені ті передкупальські приготування, моя баба Ганька.
Занесла в садок велике рядно, поклала його на траву. Потім принесла з хати величезний оберемок квітів, що нарвала зранку у лісі. Тоді навколо почала сипати сіль.
- Навіщо то, ба?
- Від лихої сили. Що значить і не пам'ятаю вже, але потрібно.
Витягла копійчані сірники і підпалила. Сіль зайнялася, блимнула ледь помітним спалахом і потухла.
- Клич дівчат по одній. - сказала і важко зітхаючи від докучливого артриту сіла на рядно. Розклала засмаглими, з тоненькою ніби з коричневого промасленого паперу шкірою, руками навколо себе темно синю вихідну спідницю, поверх якої був надітий білий чистий фартух. На них почала розкладати квіти. - Гукай першу, Лесюню.
Я побігла до задніх воріт, де вже, гигикаючи і соромлячись чекали п'ятеро чи шестеро дівчат.
- Дівчата! Йдіть, хто там перший. Баба гукає.

Докладніше

Патрушев, Лавров і Бортніков...

did s

Патрушев, Лавров і Бортніков у ці хвилини вніматєльно ізучають паркетний візерунок в кремльовському кабінеті Хуйла стараючись на нього не дивитися. Хуйло на них тоже не дивиться, йому тяжело і протівно. Всі мовчать і тупо сопуть, намагаючись осмислити масштаби очередного тріумфа внєшнєй політікі РФ.

І лише лєгкомислєнний скоморох Піськов дурашліво либиться поглядаючи у вікно. З якого у 1606 році на алебарди стрільців скакав Гришка Отреп’єв. Бо виход всігда є.

P.S. Друзі, дід мотається по командіровках, з-за керма багато не напишеш. Не знаю чи вдасться написати завтра, але якщо побачите десь глубокомислєнні натяки, шо размолвка между Трампом і Путіним лише театральна постановка, а на самом дєлє у Хуйла всьо схвачено, він опять побідив і всіх переіграв, то так і знайте – то обична кремльовська пропаганда. А насправді сьогодні Хуйлу предстоїть одна з найважчих безсонних ночей у його паршивому житті.

Хорошим же людям – надобраніч і гарних снів. Все буде добре 

Докладніше

БО ЛІТО

тонкі силуети мереживні комірці
літо тримає нас як пташенят у руці
роздивляється присвистує: які ж вони пухнасті мацьопі...
а коли вечорами в повітрі розливається липневий опій
тіні глибшають наповнюються таємним змістом
це життя що починається за умовним містом
це коли нас приймає до себе пташина зграя
і ніхто в цьому світі більше не помирає
ми потроху дужчаємо вбираємося у пір'я
тільки нічому зі сказаного не вірю я

бо літо - таке яскраве таке нестерпне
воно жнивує а потім самотньо блукає стернями
тиняється болотяними заплавами ярами бо літо
уривками снів і спогадів ще довго болітиме
воно згадує музику народжену з крові й плоті
згорілих живцем танкістів і збитих пілотів
чиїсь тривожні дзвінки поштівки і найгірше - мовчання
коли тиша - така загрозлива і незвичайна
переповнена всілякими страхами і небезпеками
в пообідні години літо перечікує спеку

а вночі гуляє садами крадькома куштує зелепухи
прислухається до нашого пташиного лепету
та про себе нічого нам не розказує і - тим паче
воно ніколи не молиться і не плаче
то всього лиш роса на травах і ноги мокрі
то крізь тишу зачаєну ледве вловимий покрик
і дорога якою іти насправді зовсім не важко
літо стиха шепоче: віднині я буду вашим
але ця обіцянка - така химерна і половинна
літо нам не належить і воно у цьому не винне

Докладніше

Леся - дура)))

lp2

Лесюні жалко всіх і виправдання вона знайде кожному несправедливому закиду щодо себе. Мало того Лесюня з настійливостю свідків єгови хоче щоб всім було добре. Бо вона пережила, вона розуміє, вона знає як. Лесюня одного досі не зрозуміла, що рівень інтелекту людини має значення. Якщо хтось вихований "какбичєгонєвишло" то Лесюня може дьоргатись нервувати і наводити приклади як послать, но її ніхто не слухатиме. Мало того, на Лесюню дивитимуться як на дівєрсанта, який сміє казати, що вона думає. Як так??? А как же субордінація?? А почітаніє і прєклонєніє? А у Лесюні серце крається коли вона дивиться на тих хто запутався у власних комплексах і штампах і ледве дихає. І вона кричить "Та ти ж бляха, вільна людина, ти можеш жити як мрієш" а їй на секунду виплюнувши кляп, який добровільно взяли до рота відповідають " Тобі нас не панять, ти нас бентежиш, безсовісна, вопше непонятно чого тобі так повезло з тією свободою" 
І я розумію - Леся дура)))

Докладніше

От люблю я Польщу...

podolaihama

От люблю я Польщу. І поляки мені подобаються, і польська кухня, і польський гумор. Все подобається. Такою могла би бути Україна якби не більшовизм.

Виявляється я ще й непогано по-польськи шпрехаю, на диво. Але не вистачає практики і словникового запасу. Люблін, тим часом, справив хороше враження. А в Хелмі дороги такі ж розйобані як, переважно, у нас. Хоча варшавка від Києва до кордону вся хороша, їхати можна швидко і комфортно.

Завтра відкриття моєї виставки (насправді аж двух моїх виставок), а зараз монтаж і пиво.

Окремим бонусом відсутність російської мови, але то мій приватний невроз.

Докладніше

Сусідка у мене була, Степанида Яківна...

vovk

Сусідка у мене була, Степанида Яківна, учителька відставна. Пішла вона, значить, якось на базар і найшла інопланетянина. У нас тоді якраз біля города генерал Кузьмук учєнія ПВО проводив, так тарілку і збили случайно. І ось іде пані Стефа за бульбою і кефіром, аж бачить - карлик сидить. Сизий весь від холоду, з великою головою, плаче і слова всякі непонятні говорить. Ну там гіперперехід, квазар, нібіру і мундирні очколупи. Пожаліла пані вчителька нещасного ксеноморфа, подумалашо рибьонок-олігофрен мамкою питущою кинутий. Загорнула його в куртку свою та й додому повела.

А поки йшла то рішила хлопчика горопашного всиновить. Бо дітей у неї не було, муж в Афгані уночі так усьо простудив шо тільки гранчак на столі стояв. Та й вмер Назар Петрович уже п'ять год назад, царство йому небесне. "А як виросте - думала пані Стефа - то до Васіліча в бурсу віддам. Хай на слєсаря його вивчить, чи хоть на трудовика. Жениться Івасик то мій на хорошій простій дівчині, внуки заведе. Буде хоть кому стакан води подати".

Привела вона Івасика свого додому, помила, накормила і в костюмчик матроський вбрала, той самий шо на утрєнік колись сусідському Васі пошила, а він і не забрав. Та й пішла сусідкам хвалитися, шо синочка має.

Аж тут нагодився до під'їзду маньяк сексуальний Артьом. Побачив як хлопчик з вікна загляда, до дверей підійшов, постукав і каже:

Докладніше

Обзор 04 липня 2017

did s

Невозможно без умілєнія наблюдати з яким тщанієм і прілєжанієм готовиться Хуйло до самої доленостної встречі своєї жізні – до встречі з Дональдом Фредовичем Трампом у Гамбурзі. Перезревші нєвести так не готуються до первой встречі з загранишним женихом, як Владімір Владімович, которий перепортив уже пачку паперу, придумуючи Трампу текст привітання з нагоди дня незалежності США. Бо нада, шоб привітання звучало і чемно, і покорно, і з визовом, і неприступно, і не без нєкоторого соблазнітєльного кокетства.

Пока Хуйло упражняється в епістолярном жанре і бореться з пасивними дієприкметниками, ми спокойно заварюємо собі каву, або чай, а чи – гулять так гулять – миємо миску черешень, та вмощуємося собі зручненько. Послєдні дні кремльовські пропагандони накидали в ефір купу разної чепухи про скоре якоби вінчання Хуйла із Трампом, треба дать тій пурзі должну сільську оцінку.

Від зустрічі у Гамбурзі, по мнєнію ошалєвшей від неудач на лічном фронтє московської нєвести, многоє має залежати. Це по суті послєдній шанс удачно вийти замуж і установити з багатим американським парубком прочні сімейні узи. Отсюда і показний флірт з китайським ловеласом, з яким Хуйло демонстративно прогулюється під ручку і стежить, щоб фотографії їхньої прогулянки обізатєльно попали на глаза Трампу. Ревность має возбудити Дональда Фредовича, до якого снєдаєме істомою Хуйло спочатку проявить внєшню прохладцу. Но потом, коли обуреваємий жагою соітія Трамп заключить Хуйла в свої об'ятія, московський шалун попручається трохи, даже вдарить приставучого американця веєром по ліцу. Но не сильно. І в ітоге, трохи посопротівлявшись, віддасться. Все як в дешевих телесеріалах, которих Владімір Владімірович надивився довгими безсонними ночами після косметичних операцій по подтяжке дряблих старчеських щік.

Докладніше

Обзор 03 липня 2017

did s

Ні, друзі, єслі би печальной лошаді Лаврова не существовало, його слід би було придумать. Но придумувать, на щастя, нікого не потрібно – ось воно существує, даже галстук носить і губамі шевеліт. Іздавая временами члєнораздєльні звуки, від яких світила міровой психіатрії приходять у хвилювання, побоюючись шоб Лаврова для ісслєдуваній не перехватили потом конкурірующі клініки. Лавров же особенно прекрасєн во врем’я регулярних приступів гарячки, коли верзти починає такоє, шо даже Хуйло замовкає і лише завістліво вздихає.

Але перед тим, як розказувать далі, дєдушка запрошує заварити вкусну каву, або душистий чай і зручно вмостившись у кріслах окинуть здравим поглядом програму международних циркових вистав сезону літа 2017-го. Бо на арену вийшли нові клоуни, еквілібрісти та престидижитатори, хотя й старі, полюбівшієся зрітєлям, мастєра подіума, мріють ще нас порадувати новими творчими знахідками. Ітак.

Давно помічено, шо приступи гарячки з приливами творчого натхнення у вишеупом’янутого мерина сівого случаються всігда накануні якого-небудь международного форума. На який ожидається стєченіє великої кількості неглупих людей. В діда подозреніє, шо Хуйла на ті форуми зовуть іменно, шоб поразвлєчся, іначе ті форуми проходять нудно, журналісти от нєчего дєлать перемивають косточки респектабельним западним мастєрам політичної естради, мастєра обіжаються. І між собою в кулуарах совіщаються: “А чи не гукнуть нам у слєдующий раз Хуйла? Нехай лучше журналісти пишуть гадості про нього, а нас оставлять в покої”.

Докладніше

По слідам демаршу великого волонтьора сектору...

По слідам демаршу великого волонтьора сектору М дєльфіновода Кисловського, який ганяв НЕМО-вський бусік за студентами і знімав їх в армію.
За сусіднім столом у кав'ярні сидить фєя і посміхається немов Будда, вона дезігнер. Ця ідіотська розмова почалася з вконтактіка, потім плавно перейшла на мої воплі з матом і закінчилася тим, що мені прийшлося пояснювати що це був за цирк, влаштований Андрюшою Кисловським напередодні. Бо фєї і їм подібні не заморочуються причинно-наслідковими зв'язками і хто взагалі такий Андрюша і що таке труханівське кодло "довіряй ділам" і яким воно боком до воєнкомату. Бо в їхніх очах кривава хунта знімає малишей в окопи. Якщо навіть абстрагуватися від молекулярного складу феї (а таких більшість, щоб ви розуміли) отака вона, проукраїнська пропаганда на місцях, бєссмислєна і бєзпощадна.
Андрюша заробив наколоту апельсінку, молодець. Що тут ще скажеш.

І от чого мені завжди більше за всіх треба, га?
Сиджу тепер травмована Буддою.

Докладніше

Послухайте, не носіть мов гасло ту тітку - маму зашквареного штірліца

Це все немає сенсу. Витравлюйте емоції. Емоції заважають.
Перше, що треба було б зробити у 2014 паралельно зі всім іншим, це дістати всі доступні свідчення про попередні російські кампанії. Про Чечню і Грузію. Про випалені села разом зі старими і малими. Про етнічні зачистки місцевого населення, здатного чинити опір. Про голод. Про обстріли. Про найманих снайперів.
Не з російських серіалів, а аматорські фільми, задокументовані свідчення тих, кому пощастило вижити.
Щоб розпрощатися з ілюзіями. Щоб раз і назавжди усвідомити що воно таке. І тих, хто це робив завжди, у всі часи, народжували саме такі російські мами.
Ми загублене покоління, що мусило випалити жаль, не тільки за себе, а і за всіх тих, хто так нічого не зрозумів, а головне - не хоче розуміти.

Докладніше

Вчора ввечері садила малого на тролейбус

lp2

Біля атб двоє молодиків влаштували бійку. Спочатку телефонувала на 102 - безнадійно. Потім зрозуміла що не варто. 
Виглядало воно так:
Два п'яненьких, але не дуже хлопа, в футболках і шортах, скинувши гумові капці, цибали один навколо одного. Вони танцювали стрибучий вальс, безконтактний. Переміщаючись стрибками колом навколо одне одного і разом з тим навколо уявного центру площі, яким випадково стала тітка, що вирішила вночі під магазином квіти продавати. В думках я цим гірським стрибучим цапенятам почала такт рахувати "раз два три - стрибок, раз два три - стрибок" Коротше за дві хвилини їхніх стрибків і матюків мені вже захотілось крикнути - "та вмантуль вже котрийсь і розходьтеся." Бо ж на оці кружляння зі стрибками трохи залипаєш. Мабуть сила думки була прийнята всесвітом, бо під час чергового па-де-ба, швидше за все абсолютно випадково, один таки зачепив другого. Другий мабуть образився і голосно пославши іншого пішов десь. Переможець цапиного балету гордо натяг капці і крикнувши вслід другому напутнє слово в обсценному оформленні теж залишив сцену.
І ніби то й побилися і без бійки і людей потішили і самі задоволені лишились. Мачо Білої Церкви - наймімімішніші мачо в Україні!

Докладніше

#Дівчаче

#Дівчаче

Між іншим, всі ржуть над тьолочками на московському кінофесті. А дарма. Коли там у нас відкриття Одеського кінофесту? Зазвичай тут не менш приголомшливі персонажі, що зійшли в реал зі сторінок книжок Стівена Кінга і опинились на червоній доріжці.

Богєма вона така богєма. Мене завжди цікавило яким чином їм вдається, при таких ресурсах, виглядати як героїні фільму "Смерть єй к ліцу"? Як вони це роблять? Як примудряються за це навіть і гроші платити? Де той таємний магаз, в якому продаються ці страшні їбала?

А головне, в яку мить вони припиняють бачити себе у дзеркало? Можливо тому, що просто не відображаються у ньому?

фотки можна подивитись тут:

https://www.facebook.com/marina.kustanovich/posts/10213124876622214?pnref=story

https://www.facebook.com/marina.kustanovich/posts/10213168525913419

а я вицарапала найкращу

 
Докладніше

16 ручок списано вщент у ході операції “Автограф-2”

did s

Сьогодні над ранок я допідписав останні з отриманих замовлень і... мені принесли ще одну пачку – більше 120 замовлень. Це ті, які ми між собою називаємо “проблемні” – людина оплатила замовлення, але банк з якоїсь причини затримав проплату і в нашій системі таке замовлення автоматично отримує статус “очікування”. Мої помічники постійно моніторять список замовлень і ось їх набралося більше сотні.

Побачивши ту пачку, дід відчув себе як той марафонець, який з останніх сил дотягнув до фінішу, вже бачить столик із водичкою, а йому кажуть: “Ти чого став? Тобі ще 3 км бігти, давай-давай...”  Ну, треба – значить треба. Біжу, тобто підписую далі.

Сьогодні на відділення Нової Пошти відправляються особливо гіганстькі партії підписаних книг, тож логічно розраховувати, що найвірогідніше замовники на території України отримають СМС-повідомлення в перші дні наступного тижня (у неділю НП не працює).

Докладніше

#Дівчаче

Раніше, коли я була юна і дурна, я думала, що закохуватись треба неодмінно в мачо зі складним їбалом, з травмованою самооцінкою і кладбіщєм розбитих сердець і потьокшої туші.

І от одного ранку ти прокидаєшся і кажеш собі - та нуйогонафіг. Береш лопату, рівняєш алтар з божеством з земелькою, потім сієш там півонію, потім п'єш каву, купляєш нове плаття і вуаля. Всесвіт неодмінно тебе почує.
Зараз я думаю, що закохуватись треба в того, хто робить тебе щасливою.
От як бачите токсичне складне їбало, тікайте, не очікуючи перітоніту. Тікайте туди де вас люблять. Бо життя надто коротке.

Докладніше

За життя!(драма на одну дію)

murzik

#цинічнідрами

Похмурими вулицями ранкової столиці, від метро Вокзальна, непевною ходою, тримаючи обіруч чималеньку скляну сулію з промовистим написом "Дохуя масла", сумно волочилася Лізонька Б.

При переході через трамвайну колію, її зненацька перелякав кортеж чорних трамваїв "Мерседес" з мигавками, в якому на шаленій швидкості мчав на другий термін Петро П. 
З того перестраху Лізонька Б, зашпорталась і випустила з рук важку ношу. Сулія жалібно дзенькнула об свіжо-покладений Віталіком К асвальт, внаслідок чого утворилася чималенька калюжа олії "Стожар". 
- Пєтя, ну не йобжежтваюмать! -визвірилася Лізонька Б вслід кортежу чорних трамваїв, і після нетривалих роздумів впевнено додала: 
- Расстрєляю нахуй!
Саме в цей момент і нагодилася Інна Б, яка прудко бігла навздогін кортежу, міцно тримаючи під пахвою гламурну мітлу з логотипом Луї Віттон. Не зауваживши зрадницької калюжі, Інна Б зненацька послизнулася і зробила невдалу спробу виорати носом борозну у свіжо-покладеному асвальті. 
- Ахуєть! - лише встигла сказати Лізонька Б, мимовільний свідок цієї картини, як нещасну Інну Б, люто пошматував своїми сталевими колесами, невідь звідки виринувши, швидкісний трамвай з гламурним плакатом по всьому борту "За життя з Вадимом Рабіновичем!". Лізоньці Б навіть привиділось, шо огидна пика Рабіновича хтиво підморгнула їй правим оком, в той момент, коли тріщали кістки Інни Б.
- Шоб я так жила!- тяжко зітхнула Лізонька Б, методично змітаючи з трамвайної колії криваві шматки того, що мить тому було Інною Б, мітлою Луї Віттон. 
Завіса.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info