Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

У нашій родині є такий вислів...

У нашій родині є такий вислів, "я до вас, Манько, через усе село йшла шоб сказать шо ви падлюка".
І цей вислів з реальної історії. Баба Манька жила на одному кінці нашого величезного села, а баба Ганна на іншому. Між ними більше 5 кілометрів шляху, по сільським бабським міркам - подолати безпричинно цей шлях - величний подвиг. Бо у бабів болять ноги, по гектару городу, повен двір хазяйство, яке тричі годувать треба і воно увесь день квокче, сере, окочується, реве на дойку, требує мішанини, стрибає в колодязь, лізе в шкоду, дзьобає сусідську клубнику, тікає в дірку в заборі і робить вєчні, безкінечні клопоти. Так шо від того хазяйства могли відійти тіки недалеко і не надовго. В такий путь піша рушали хіба якшо храм чи поминки.  
Баба Манька жила з моєю бабусею на кутку. Ну така собі баба як і всі, аби одного року не вродив у неї часник, оттакені голови, як кулак завбільшки, гострий, запашний. Біля лавки в центрі запахло бурею. Бо всі знали, шо отакий от часник є тіки в баби Ганни з Закопу. І той часник дуже вредний зараза, бо родив отакими кулаками тіки в баби ганни на городі, а варто було його втикнути десь в городі на Ворочку, чи на Парфіївці - то виростало отаке гімно шо крізь сльози й не роздивишся. А тут у баби Маньки якось воно отак вийшло шо вродив часник. І от теплого буднього дня, увесь куток відкрив від подиву рота, спираючись на ціпок ішла там баба Ганна - кивала поважно людям, втирала піт крайчиком хустки, тикала дулі собакам.
Докладніше

А ви знаєте...

А ви знаєте всі оці дорожні психіческі вспишки з часом проходять. От їдеш, і бачиш шо попереду мєчущійся долбойоп, але уже так, помічаєш, як констатацію факту, і навіть не вигадуєш на його честь сорок чотири матюки. 
Хоча все ще трапляється подавлять бажання, вистромитися по пояс із вікну гнути йому в слід усі пальці і цитувати словник ненормативної лексики. 
От сьодні одне гандоніо, так вискочило мені поперед капоту своїм маном, шо якби не мої перестраховочні 50 км в час, реально посмертно обісралася б. 
А ще пішоходи зі страшилки - в чорних пречорних куртках, чорної пречорної ночі, чорними- пречорними вулицями без розмітки вискакують прямо під колеса, бо їм срачно треба в гастраном по сіську чернігівського крепкого. Отаким я і ору іще "гандоніо, шоб ти весь сука катафотами покрився шоб в тебе сюрло свєтоотражающим стало"

Докладніше

‪#‎брехалистарілюди‬

Вчоний кіт сьодні спілкувався зі знайомим мєнтом в чині полковника, так ото він казав, шо по райвідділам зріє бунт, бо непрошедших атестацію виганяють без виходного пособія і без пенсії.

Ше казав, як опера зберуцця, та як поїдуть у Київ ,то рознесуть верховне шапіто к хуям собачим, а Аваков з Яценюком то вопше мафіозі і недовго їм осталося керувати, і вопше нема порядку в країні- сплошна корупція, отаке от.
За шо купив за то і продаю.

Докладніше

#‎цікавідосліди‬

Вчоному коту в силу непереборних обставин прийшлося відновлювать втрачене посвідчення водія.

Так от шо я вам скажу, не смотря на то шо неоковирне МРЕО було красіво переіменоване на Сервісний центр, корупція нікуда не ділася.
Всьо также простий народ парицця у чергах і всьо также діловито жужжа по мобілах бігають по корідорам рішали.
Оскільки у пухнастої скатіни був жосткий цейтнот, бюрократічєські процедури були довірені одному з таких рішал.
Вчоний кіт о 09.10 вручив рішалі пакєт докумєнтів - ксєро паспорта, ідентифікаційного коду, екземенаційний листок з автошколи, три фотки 3х4 ну і бабло звісно, та й пішов собі пити каву і втикати в мордокнижку.
В процесі, щоправда, прийшлося підписати пару заяв, поставити зразок підпису на якомуто цифровому гаджеті і даже сфотографірувацця, на вопрос - чи будуть брать відбитки пальців- мєнтосевісники відповіли стриманою посмішкою.
О 13.20 вчоний кіт получив свої красіві, нові пластікові права з терміном дії до 2045 року, тепер вопрос- скільки осталось до встрєчі з Танатосом, якби відпав сам по собі.(цинічна шутка).
До речі медичну довідку в качєствє бонуса вчоний кіт тоже получив на руки там же.
Боюсь собі представити скільки було би витрачено часу і нервів, якшо прийшлось би долати всі кола бюрократії самотужки.
Да, а тепер можете кидати в мене не сильно тяжкими предметами.
Начинайте.
Нехайбудда любить вас усіх.

Докладніше

А дозвольте мені відчувати?

Ну будь ласочка... Можна я, не зважаючи на те що розумна красіва і знаю як жить, не буду "вищою цього"? Вищою того, що стосується мене, моїх особистих почуттів, мого особистого життя? Можна мені переживати, відчувати, пропускати крізь мою особисту душу і моє власне серце те, що так чи інак стосується цієї душі і цього серця? Можна інколи обурюватись несправедливості, щодо мене? Можна час від часу псіханути через підлість і приписування мені, не роблених мною речей? Можна почуватись томленою через те, що інколи валиться на мої, не такі вже і сильні, плечі? Можна переживати за життя і здоров'я рідних мені, найближчих мені людей? Можна хоч трішечки прикрашати мою дійсність якимись звичайними дивами і вважати, що я це заслужила? Можна я буду вважати себе гарною людиною, що завжди готова допомогти, в міру скромних можливостей і інколи робить хуйню, як і ви, як і мільйони інших людей, але не вважає за потрібне тим каратися довіку? Можна я не буду карати себе, за те що я щаслива? І можна мені про то все писати, користуючись правом, даним мені свободою слова? Можна? Нє? 
То були риторичні питання... Але все таки...

Докладніше

анамнез новостів за сутки і німножко аналізів)))

почнем з того, шо сьогодня середа - самий гамняний день неділі, ібо середа- це середина (ні туди ні сюди), до того ж женського роду, а в женські дні - ні кракаділ не ловиця і ніяка порядочна куріца на нерест не йде. Вопшим, застой, який бистро розсмокчеться з настанням четверу (чи четвера? фелолахі, ау! а ну бистрінько підскажіть Захарні, як прально склонять по падіжам це несамовите слово?).

Шо ми імєєм за істєкші сутки?
Імєєм хароше:
- Вже єсть прогноз, на НР погода кажись наладиця і з слякотно-жижної перейде в стан мороженого болота. Чи буде сніг - ще пока неізвєстно. Мєтєорологі ще не пхали пальця у форточку.
- Габон в цьому році перегнав скрєпну раісюшку, встающую с калєн по рівню ВВП на душонку насєлєнія, з чим наші їй паздравлєнія, ібо перегнать Габон не каждий зможе, а Габон здєлав своє габонське дєло і роісюшка опять розпласталась в нужній доступній позі, підгрібаючи коліна.
- нафточка тоже скрєпно падає і вже досягла срєднєй тємпєратурки по больнічці - 36, 53. Фублясік волатільно опускаєця на дніщє

Докладніше

Я хочу пачєму то спать...

Не так знаєте, як з похмілля після караокє - жостко і неотвратімо. А по іншому, нєжно шолі.. Наче погода мене гіпнотізірує по правильному "ваши вєкі мєдлєнно наполняюцца свінцом, тяжелєют і постєпєнно закриваюцца" Отето борюся сижу. Но єслі ж до мене нагло і беспрєкословно - я бішусь і не подчіняюсь. А от єслі нєжно і по харошому, то...вздрімну ка минуток двацять.. Я не вмію отказувать, коли до мене по харошому)))

Докладніше

Стою на балконє, шмолю цигарку.

Під балконом какойти піонєр:
- Бабушка, а Свєта в цьом падьєзді живе?
- Ти гдє ето бабушку увідєл, чугунєц юний? Вот я січас спустюся с рємньом, так я табє і дєдушку покажу, засранєц, жопа сразу на 4 полужопія лопнєт!
- Клєрка, ти чьо там на гавно сходиш? - ето мнє Стєпановна свєрху, - он мєня спрашиваєт!
- А я шо, а я нічьо, какой мілий мальчік)))

Докладніше

Как тут у вас всьо запущено...

- Как тут у вас всьо запущено, - замітив Кім Чен Ин, не спєша прогулюючись по корідорам Кремля. Путін подобострастно сємєнив за ним, тщатєльно конспєктіруя.
- Де, к прімєру, муляжі убитих врагов, шоб живиє смотрєлі і трєпєталі?.. А це шо такоє, плєсєнь? - вдруг брєзгліво скривився Кім Чен Ин.
- Малахіт, - вєжліво сказав Путін. - Мєжду прочим, ісконно русскій драгоценний камєнь…
- С віду как плєсєнь, шо же в ньом драгоценного? - пожав плечима Кім Чен Ин і властно распорядився. - Замєніть!
- Володя, така чудєсна погода… Пойдьом-ка, сдєлаєм пару селфі! І чебурашку з собой возьми, - вискочив із-за угла обдовбаний в хлам Мєдвєдєв, радостно вимахуючи айфоном.
- А ето шо за пігмєй? - поінтєрєсувався Кім Чен Ин.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info