Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Ізмєльчало как-то х**ло

- Ізмєльчало как-то Хуйло... Раньше так целий Крим був наш, а тепер яке-то Дебальцево. І то прийшлось поднатужиться із послєдніх сил, - замєтіл Цзіньпін, любовно поглажуя карту Сібірі. Затєм подняв красну трубку і нажав на огромну кнопку з сєрпом і молотом.
- Альо, - радостно отвєтілі на том конце.
- Путін? - уточнив Цзіньпін. - Ну шо, ти там уже празднуєш?

Докладніше

Давно-давно, так що й не згадати

Давно-давно, так що й не згадати, жив собі та й поживав на дніпровських кручах багатий дідич. На вид потворний, на кебету слабкий та черевом гладкий. Мав він охоту до страв багатих, трунків п'янких та молодиць гожих, але найбільше любив грошенята. Тому визискував нещасних хлопів як міг, а золото громадив в льохи глибокі та комори залізні. А на старість загидував старою жінкою та молоду коханку до маєтку привів.

Але тут повстали хлопи, згуртувалися докупи та й побили панську залогу. Злякався вельможний та й поклав собі до столиці поїхати, в князя-розбійника жовнірів просити аби бунтівників покарати. Покликав він коханку до себе, дав її ключі від комор своїх та й мовив плачучи:

Докладніше

На мене тут люди обіжаються...

На мене тут люди обіжаються, шо я про Дебальцево не пишу. Всі пишуть, а я не пишу. Сволоч отакка, все про пирожки та про котіків.
А шо я про Дебальцево знаю?!
Я знаю тіки те шо в моєму студентстві був такий желєзний ад, преісподня на кольосах - поїзд Хмельницький - Дебальцево.
Це чистіліще з клєтчатими сумками.
Це ділірійні проводніки (з якої бригади вони б не були).
А ще там був общій вагон, да-да це про нього навєрно Лесь Сергійович писав "общій вагон забацаного поїзда", - тіки там був "забацаний вагон". Поїзд той ішов дуже повільно і дуже довго, в ньому можна було прожити насичене подіями життя, создать крепкі нерушимі отношенія і потом осознать разбітіє лодки о прічал...

Докладніше

заявив російський мінкультури:

заявив російський мінкультури:
санкції вводить нам не резон
бо нема на западі фігури
шо була б масштабом як кобзон
хтось згадав про джагєра про міка
шо мол це вже точно суперстар
но його рівнять з кобзоном дико

Докладніше

Дивлюсь на всю цю трансляцію...

Дивлюсь на всю цю трансляцію про "гуманізація, тоже люди, не діліть людей за регіонами" і згадую, звідки гнали на Київ оті вагони з тітушкам та автобуси з уголовнічкамі, вбивати людей і стояти злобним стадом в Маріїнському парку.

Згадую, згадую, і ніяк не пригадаю. З Рейк'явіка вродє? Чи може з Відня? 
А, точно, зі Стокгольма! Не дарма ж синдром жертви так і зветься - стокгольмський.

Канєшно, не всі такі, але ж тенденція була кричуща і очевидна - вагони і автобусні колонни їхали, переважно, з Рейк'явіка та Стокгольма.

Докладніше

Завтра. Так, часи скрутні, але ...

Видавнича афера року. Так званий "письменник", а просто кажучи авантюрист і проходимець з плебейським прізвищем і непевним походженням, оп'ять всплив на поверхню дешевого самопіару.

В жалюгідній спробі набути собі трохи штучного авторитету і переконати громадськість у власній значимості, цей невдаха намагається привернути увагу до свого нікчемного "твору" (а на ділі усього лишень графоманській писульці).

Знову цей сліпко і безштанько Іван Семесюк збирає посіпак та перевертнів на антиаграрний шабаш. Хитрощами та облудними побрехеньками йому вдалося переконати книгарню-клуб "Наш Формат" взяти участь в цьому світоглядному злочині.

Докладніше

Іду сьогодні вранці на роботу...

Іду сьогодні вранці на роботу, переходжу через дорогу, уважно роззираюсь по стронам. Аж тут... Тіль Швайгер!!!
Натуральний Тіль Швайгер!!!
Іде такий красівий по нашій Татарочці. Я даже німецьку вспомнила, думаю зараз підійду і скажу "Гуттен Морген, Гер Швайгер", а він мені "Майне лібе медхен" і всьооо...
І йдем ми отак, я очй з нього не звожу, і бігом пишу Lilya Lylyk смс "Тіль Швайгер у нас на районі". 
І він такий не витримує і теж дивиться на мене і посміхається своєю Швайгерівською улибкою...
І я йому кажу "Ви дуже схожі на Тіля Швайгера".
А він улибаїться радостно і отвічає мені, на моєму Полтавському суржику, широти Стасів чи десь там, "А хто це?".
І всьо.
Я улибнулась, сказала "Та ладно, забудь, чувак один" і пішла робить роботу.
Не тот тепер Тіль Швайгер пішов. НЕ ТОТ!!!

Докладніше

Сильно хвілософське)))

я от всігда кажу, не притягуйте непріятності дурними мислями і словами.
Я канєшно понімаю, шо єсть люди, яких хлібом не корми - дай попиздіти. Та ще й підносять це все в культ, роздуваються, як індики, розчєпушат пєрья, читнуть в інтернеті пару вумних фраз і ну пиздіти з умним видом...
Знають про всьо і всіх на світі, розбираються в воєнной тактікє, рубят стратєгію, гєополітику ващє щолкают, як баба Палажка сємушки на лавці.
Була в мене знакома. Наташка її звали. Так вона вопше дихать не могла, пока шото не спиздить. Зранку кави не випьє, пока не перепиздить про всьо, шо бачила і чула, а як вилізла в інтернет, то ващє лютий піздєц настав. Чіста палкаводєц, бля!

Докладніше

ФСЬОПРАПАЛА, ДА?

Щас позичу у Вчоного Кота банхаммера. Шо за нитьйо? Ми - маленькі, нещасні, но очєнь трудолюбіві і мірні. А мір цього не оцінив.От весь мір, блять, повинен був стати на нашу сторону, поодєржать, і, вопше, все зробити за нас. Бо ми, блять - хароші,но малєнькі, а Хуйло - хуйовий, но сільний...Хуйло заступився за Дамбас - і його мііііір поддєржаааав.. А мір же був, вроді, з нами... Блять!
Колись Дзвінка була маленька. І не одне хуйло пробувало її обіжать. Но в Дзвінки був братик.При одній згадці про котрого, у всякого хуйла начинався жосткий енурез і фантомні болі на мєсті зубного ряда.
Но потом братика загребли в Афган. І він попросив друга, шоб пильнував, аби Дзвінку ніхто не обіжав.В присутствії ще одного друга. Вони, їстєствєнно, канєшно, забили хуя на той будапєштський мєморандум, через шо у Дзвінки постоянно відбирали копійки на обід , скубали за коси і дразнили всякими, блять, нецензурними словами. Дзвінка плакала, канєшно, не по дєцкі. Но готовила свою оборонну стратєгію.І вооружалась.В хлопчачому кабінєті труда.
А потом, за рік часу, оцей вот "друг" как-то невзначай, сквозь бухий туман, замєтіл, шо Дзвінка, кагбе красіва і почті взросла. Ашокомунеясно? 
Слід сказати, шо жила Дзвінка в таком районі , де етноцид відбувся після війни, а моральний геноцид був саме в разгарє.
Так вот "друг" братика запропонував Дзвінці занадто блізкую дружбу і партньорскі отношенія на взаімовигодних, з його точки зрєнія, условіях. Обіщав, шо буде з Дзвінкою "ходити".За шо і получив в подарок красіво заточений в хлопчачому кабінєті труда, натфєль. В печінку, ясна річ. А за слово "курва мала, блять" ще й каблучком-шпилькой по мєсту діслокації тестостерона.
А ще через рік братик з Афгану вернувся. І "друг" прийшов отмєтіть. Досі ходить. Но тіко під себе.
Так от я до чого. Хулі ви ниєте, блять? Ви вже натфєль Хуйлу в печінку запхали? А пєрспєктів взаімовигодного сотруднічества з другіми народами позбавили? Нє? То хулі ви апелюєте до братика, котрий ще з Афгана не дємбєльнувся?

Докладніше

РЕБРЕНДИНГ

Здається, прийшла пора змінити дідові обличчя і, сподіваюся, новий портрет краще відповідатиме цілісному образу діда Свирида. Мені особисто такий Свирид ДУЖЕ подобається https://fbstatic-a.akamaihd.net/rsrc.php/v2/yk/r/XYSqo5VEvpk.png); background-size: 690px 442px; background-position: -522px -406px; background-repeat: no-repeat;">Смайлик «smile»

Портрет виконав молодий і дуже талановитий художник, якого дід запросив для ілюстрування «Історії України від діда Свирида». Ім’я його поки що не розголошую, але вірю, що в нього велике творче майбутнє.

Сподіваюся, що із ребредингом і новини від діда Свирида стануть кращими.

P.S. Кому цікаво: робота над книгою йде повним ходом, всі організаційно-технічні питання взяло на себе видавництво, яке найближчим часом вікриє в фейсбуці спеціальну сторінку. От на тій сторінці можна буде стежити за підготовкою Історії і задавати відповідальним особам різні запитання. Про відкриття сторінки повідомлю окремо. А... а які круті будуть ілюстрації, ви навіть не уявляєте :))) Дід даже начав переживать, щоб текст книги був не гіршийhttps://fbstatic-a.akamaihd.net/rsrc.php/v2/yk/r/XYSqo5VEvpk.png); background-size: 690px 442px; background-position: -522px -406px; background-repeat: no-repeat;">Смайлик «smile»

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info