Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Прощена неділя…

Читав недавно з нудьги “Путь тібетського воїна”… Накатіло якось було по лічним причинам… Гарна вешч. Читаєш реально про себе… Треба себе знайти, треба відкрите своє серце. “Мудрий егоїзм” – є така штука в тібетському буддізмі… Тотальне состраданіє, сочувствіє, мілосєрдіє, відкрите серце… Будьте добрими і воздасцца вам… І далі станете левом, тигром, драконом, або даже Гарудою, якщо повезе…

І сьогодні якраз Прощена неділя. Співпало в тему. Треба всім прощати… За все…

Схожа уставновка. Ну, мабуть, я не сильно просвітльонний ще… Я не прощаю…

Докладніше

ФЕЙСБУК І ПРАЩУР

В мірє первісного Фейсбука,
Був : хорор і суцільна готіка.
Пращур мій позбивав всі руки,
Пока постив на стєну котіка.

Аж злипались йому повіки
І пітніла ведмежа майка.
Но, зато - то був пост навіки.
І кохана ставила лайка.

Улибались смайликом друзі
І сусіди, щитай - фоловери.
Він крутий був, мій пращур, юзер.
І в народі щитався блогєром.

Не одну він заклікав мишу,
Поки стєнка стала аж лоскова.
І на вході гніздо підвішав :
Антівіруску, кагбе. З осами.

Бо мав пращур сусіда-ватніка,
Шо ума й не спитаєш, певно.
Він із грязних піщерних сайтіків
Інфовброси тягав на стєну.

Ватнік млів од любого фейка :
Натоукробандеространніки.
Тому пращур його частенько
Крємнєломом лічив от паніки.

Но, не було куди діватись :
Коло стєнки крутились діти.
В коментах запріщалось ругатись,
Постить голих та істєріти.

Поощрялись гноми і ельфіки,
Всяка живность, коти і квіти,
Но особєнна тєма - селфіки
Топ-моделей палєоліта.

Вони тоже щитались дурами,
І ходили не в ногу строєм.
Вони тоже хвалились шкурами,
Модерновєйшого покроя.

Мужики ними всі восхіщались,
Іногда, так вопше, на колєнях.
І по лісу з ними катались.
На приручених вже олєнях.

Баби злобно тролили поглядом
І мужей не пускали в двері.
Вимагали блядям медоогляду
У ворожки, у медпіщері.

Хто-зна скільки минуло врємєні
І пролилось слів, як дождя,
Пока пєрвой красуньой плємєні
Не обрали жену вождя.

І поставили їй постамєнта,
І вручили букет із зілля,
Ожерєльє із бівнєй мамонта
Подарили й казан з Трипілля.

Вопшем, було все гарно й мило,
Но вдруг випливла така штука:
В неї вії з хвоста кобили,
Губи й груди із каучука.

Тут скандал розгорівсь конретний,
Все навколо отої баби.
І мій пращур, замість портрєта,
На стіну вліпив фотожабу.

Сусід-ватнік вождю настукав
А той у гнєвє трубив, як мамонт.
І, взявши камінь в первісні руки,
Одним ударом розбив акаунт.

Мій пращур трохи предався грусті,
Піщерні люди - такі нахаби...
А потім пращур пішов в іскуство -
Робив із каменю скіфські баби.

Над ними досі корпить наука.
Для чого, нащо , який їх рост?
Такий от вивод : мір без фейсбука -
Сплошна загадка. Почті шо вброс...

Докладніше

НЕДІЛЯ. БАЗАР

Коли нема чого робить, можна піти на базар і потролить бабок… Вони тебе завзято і звабливо кличуть, як давньогрецькі гетери і кажуть: мушчина, йдіть до нас, у нас все є - дивіться, які помадори осьо, і картопля, як золото і огірочки…

А ти їм кажеш: 
- Точно усе є? 
– Канєшно все, - самовпевнено і неосторожно відповідають бабки… 
- А комбуча є у вас?... 

Докладніше

Через свою малограмотність...

Через свою малограмотність тільки сьогодні надибав цитату, яку приписують пану Гюго - свобода починається з іронії.

Не знаю, Гюго це сказав, або хто інший, але це саме те, що я давно хотів сказати та не спромігся оформити. 

Хоча пояснити намагався не раз, просто дещо розлогіше і кострубатіше. Бо я не Гюго, що ж поробиш.

Досі по патріотичних вкраїнських теренах бродять неолітичні бабуїни, по самі вуха набиті сакральністю, котрі будь-яку людину здатну до іронії записують одразу в жиди або манкурто-перевертні.

Докладніше

Дайджест дня за моєю стрічкою

Парасюка гандони не пустили на майдан.

Ходьом отпиздим Пороха, пожалуста.
Полосаті фотки.
Кадиров іх спасьот.
Шекалад нас всєх убйот.
Полосаті фотки.
Сцарьов і полосаті фотки.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info