Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Що треба робити не відкладаючи на завтра.

Засоліть трохи цукру, бідон чи два. Додайте до нього дрібно перетертої грошової маси (грам триста-чотириста), склянку товчених сірників, жменю тертих парафінових свічок, цеберко олії і каністру бензини за смаком. Перекалатайте держаком від заступа. Складіть все це діло в АТБешні кульки та герметично закрутіть на вузлик, аби добро не бзділо.

Докладніше

Мать моя...

Приїжжає завтра. Та не сама, а з матерью номер 2 (свекруха по битовому). І от тепер шоб полностью насладіться температурою і соплями, мушу мити пол. Бо це ж начнеться... "Тетяно, от як ти можеш отак жить? Я ж тобі розказувала. Он у тьоті Каті, був пол не помитий і знаєш шо случилося??? Приїхала скора до сусідів, а в неї пол в коридорі грязний"...
А вдруг хто завтра схоче нас покатать до Дарницького ЖД мать мою встрєтіть і назад привезти. Бо мать мені каже " я тобі там мясця трошки привезу" А я ж понімаю шо трошки, це ніхуя не трошки... Кажу зразу "скільки?".
Вона: "Ну шо ти начінаєш? Ну трошки!"
Я: "Скільки?"

Докладніше

Как я пабіділа стрвафную собачєллу)))

Іхала недавно я в гавтобусі.
Ну сидю така собі, нікого не трогаю, вуха наушніками заткнула і дивлюсь очірідний фільмєц, шоб так сказать скоротать времня с пользой.
Тут откуда ні возьмісь на сидінні переді мною вознікає собачєлла. Тоже їде. на сєлуху відать, воздухом подишать. Видерлась хазяйкі на спину і розвалилась між кріслом і її шиєю. Кобєльок.
А нада сказать, поскоку я не собачніца, а кошатніца, то в сортах мєлких собак сєку плохо, поетому, котани, просю опріділєнія.

Докладніше

Гарячкою навіяло...

А все в нас із культурою і мовою буде харашо, коли перестануть видавать підручники за штибом совєтів. Шоб якшо мова українська, так там похилена мазанка, глечики і дівка закосичена, іде стражденна й боса з книгою наперевєс учиться...
Або от історія, та ж сама хата і мати провожає вершника хто зна куди. І всі опять таки нещасні, закосичені, хата, блядь, вгрузла по вікна в жизнь...
Кругом недоля, і нещастя і все село стражденно ридає над долею української мови. А ще люблять чось вправи підбирать такі орієнтовані на реалії 18 століття. А тоді виростають покоління, в яких алергія на граматику і на літературу. Бо там депресняк, і плачуть корови. Недавно мені одна дєвочка сказла шо вона не може читати Шевченка, бо він їй як Достоєвський, аж плакать хочеться.

Докладніше

Обзор ситуації 26.02.2015

Доброго здоров’я, друзі. В діда дуже мало часу, зараз виїжджаю в далеку дорогу. Тому сьогоднішній обзор буде кратким і в тєлєграфному стилі.

Вчора состоялося очередне засідання суду в справі Наді Савченко, яке ожидаємо закінчилося нічим. Надю з тюрми не випускають, вона продовжує голодовку вже 75 день. Дід припоминає, як у 1947 году у Нюрнберзі проходив суд над нацистськими суддями, юристами і сотрудніками Імперського міністерства юстиції. І напрасно гітлєровські юристи репетували, шо вони нєвіноватиє, бо дєйствували в рамках своїх законів – каждий получив по заслугам. Єслі путінські судді щитають, шо судьба їхніх колег з гітлєровської Германії їх не касається, то вони сильно ошибаються. І ми ще побачимо грандіозний міжнародний процес над рашистськими юристами. Прецедент є.

Докладніше

Спираючись на огромний, тяжолий посох...

"Будете йти по пустині, пока не помре останній, хто бачив рабство..."

Інтєрєсно, як вигляділи собитія 4000-лєтньої давнини глазами соврємєнніков? Попробуєм трохи пофантазірувать...
* * *

Спираючись на огромний, тяжолий посох дряхлий старік увєрєнно йшов вперед по раскальонной пустинє, ведучи за собою огромну толпу людей.
- Сколько можно? - недовольно роптала толпа. - Двадцать лєт бєсцельно слоняємся по пустинє... Раді чєго?
- Нас давно уж слілі! - утвєрждав хто-то пєрвих рядах. - Нашлі, блін, за кєм іті, ідіоти... Он же прійомний син фараона, у ніх там точно договорняк.
- Слиш, Сусанін. Валі в отставку, єслі не знаєш дороги. Нєхрєн пудрить людям мозги!

Докладніше

У нас нє будєт Майдана

- У нас нє будєт Майдана.
У нас нє будєт Майдана.
У нас нє будєт Майдана...
Угрюмо повторяли собравшієся на площаді, маршируя стройной шерєнгой. Конвоїри одобряюще улибались і помахували дубінками в такт.
- Ну шо, Володька, как тєбє празднічне шествіє? - радостно поінтєрєсувався Мєдвєдєв, вбєгая в комнату.

Докладніше

Шо робе людина все своє життя?

Або їбошить роботу щоби заробити грошей, або шото мутіт щоби їх намутіть, або ж просто їх пиздить. Це основне наше завдання по життю, бо без грошей можна вмерти, наприклад, з голодухи.

І що нам викладають в школах і вузах? Все що завгодно, але не науку про гроші. Людина виходе з учбового закладу ніхуя не знаючи про те, як робити те, чим вона буде займатися все своє життя.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info