Добре, звичайно, що це просто приватна фантазія якоїсь шарашкіної кантори з переробки скла і бетону на калові башти. Але сама болюча реакція спільноти на цей теоретично можливий висер дуже показова. Ми всі реально перелякані тим, що це, в принципі, можливо. Що можуть отаке взяти і хуйнути посеред міста, бо такого добра натикано по країні чимало і позбутися його вже неможливо. В Стамбулі, приміром, просто взяли й знесли п'ять дорогущих хмарочосів нахуй, через різноманітні вади і порушення. Ми ж навіть й уявити такого не можемо, що влада може знести зайву калову вежу. Тому цей переляк цілком природний.

При чом два раза.
Вата пітається страшилками...
- Хлєба в ларьку сьодні вєчєром нема. Це все потому шо буде голодовка. Плімянніца моєй подруги робе журналісткой, каждий день в парламенті там дружить з діпутатами, так один їй сказав шо буде голодовка і всє умруть, остануться жить тіки старі бо в них імунітєт. Ніде нема хліба (рядом бухкає біля магазіна хлібовозка). Отключать воду всяку. Будем в Днєпр ходить купатса. А с долларом шо проісходе, я бачила по тілівізору, шо він впаде до 8 гривень і тоді катастрофа - все впале і всі умруть, одні старіки виживуть, бо в них імунітєт. А ще отето понабирали іностранцев в раду - оні ж єрєтіки всі. Кошмар. Сказали всі церкви закроют і под супермаркети оддадуть. Да-да трусами торгувать там будут.

Так, я теж бачив цей продукт архітектурної думки, що його пропонують встромити на Майдані. Якщо це станеться, то, в принципі, і воювати з москалями нема сенсу.

За що точиться боротьба? За культуру, за якісний простір, за смак, за майбутнє, а не лише за просто добробут і незалежність від Мордору. За тонкі речі. А хтось, в цей самий час, пропонує нам коштовний туркменський автовокзал в центрі Києва. При цьому цей хтось, сам по собі, хороша людина, скорш за все, але якась неймовірна неолітична магія примушує його, чомусь, займатися саме архітектурою, а не співом, або вулканізацією гумових виробів. Западло архітектурних експериментів в тому, що їх не сховаєш і не оминеш, бо вже встромили і залили кубокілометрами бетону.

Вчоний кіт з інтересом спостерігає хвилі паніки і зневіри які періодично котяться неозорими просторами тирнету засираючи мізки небайдужих громадян різними інформаціонними вірусами.

Доброго ранку, друзі! Надворі в нас середа, поступово вступає в свої права справжня весна, бодрящий запах якої відчувається навіть у великих містах. Особенно зранку, коли вулиці ще напівпорожні і коли ти біжиш, радісно й весело перестрибуючи через калюжі. Но насправді запах весни набагато краще відчувається на природі, в лісі і тут дід авторитетно заявляє, що найтонші аромати весняного лісу улавлюються під час тривалої пробіжки. Дето після 12-го або 15-го кілометру. Відімо, в людини во врем'я бігу відкриваються якісь резервні рецептори, загострюються всі органи відчуттів, які досталися нам у наслідок від первісних людей, но зараз вони дрімають, бо в современній жизні оті рецептори нам не нужні. В общем, дід привично закликає небайдужих громадян не стіснятися і рознуздано предаватися повноцінному здоровому образу жизні, завдяки якому - от побачите - життя стане яскравішим, кольори багатшими і навіть запахи приємнішими.

- Клєрка, у мене муж гуляє, - довєрітєльно сообщила мені товаришка по тіліфону. Ім"я її писати не буду, назвем її условно - Дульсінєя.
- Ну і шо? - ліниво протянула я, шоб збить її злорадний пафос, бо самі понімаєте, шо з цих факторів може проістєкать дуже нехароша весчь. Дуже. Від всячеських маніакальних прєслєдованій до мордобоїв і развала сім"ї.
- Як це "ну і шо", ти шо не понімаєш? - в запалі крикнула Дульсінєя.
- А шо тут понімать? Ти статістіку читала? А дослідження брітанских учоних?
- Та до дупи мені дослідження!