Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Буряти визволителі

з ФБ

Збиваючи брудними чобітьми духмяні роси
Паплюжачи безжалісно квітучий сад
Йдуть по моїй землі америкоси,
Мі 6, легіон НАТО і Мосад

Докладніше

Колись я занімалась порочним ділом...

Читала.
В голос, виразітєльно.. Чтєцом була. Мене Антонович ганяв було на якісь конкурси, а я не те що б не хотіла, просто якось стячно було. Але їздила, бо перед Антоновичем лучче було не залупацця.
А потом я просікла шо маю в репертуарі не просто козирь, а флеш-рояль чи шо воно там таке виграшне. Кароче я розказувала, точніше читала Миколу Хвильового "Мати". Ага щас я його боюся навіть вночі в думках перечитувати, хоч і дослівно помню. А тоді я знала шо пока всі будуть присиплять журі Ліною Костенко, я потом вийду скажу "Микола Хвильовий. Мати" і всі бігом проснуться. І навіть плакали в кінці.
Якось мені не повезло поїхать на конкурс в так звані Шевченківські дні.

Докладніше

Дохтур сьогодні мав длінну розмову

Дохтур сьогодні мав длінну розмову на тєми "ми віновати, шо Росія на нас напала, бо ми їх кінулі", "єслі би нє било пєрєворота, ми би по прєжнєму жилі спокойно і хорошо", "єслі би дебіли нє шлі воєвать на фронт, война би уже закончілась" і "амєріканская маріонєтка Порошенко устроїт на Українє полігон для оружія НАТО і всєм настанєт піздєц".

Можна, конєшно, розсипаться мислєю по дрєву і скурпульозно перечавити кожне із цих утвєрждєній, словно діванних клопов. Но, пожалуй, не будемо тратить врємя і кілобайти.

Докладніше

Встомлю вила в купу гною.

Зачепили в коментах тему актуальної творчої кризи, в найширшому розумінні цього слова. Мовляв, яка зараз може бути в митця творча криза, коли оно скільки всього кругом вирує, аж тріщить і лускає. Це, безперечно, так, і мнє лі етого нє знать. Он люди досі, нічтоже сумняшеся, радять кумедно малювати надактуального Путіна, наприклад, і все в такому ключі. Але є одне оце.

Все, що ми зараз бачимо - все це вже далека минувщина. Путін, Тагіл, Нижній ІГІЛ, ДНР-КНДР, жлоби всіх штибів і розмірів, казачкі, кацапи, Чєчєтов, нафта-хуяфта - все це так жваво ворушиться лише через одну причину. Воно догниває і крупними фрагментами сиплеться на наші з вами голови. Фактично всього цього вже нема, як чогось магістрального і вирішального. І навіть війну Україна вже виграла, якщо говорити про наші локальні справи. Мерці повилазили з могил аби померти остаточно через фінальну дефрагментацію. Зірка згасла, але її останні проміні все ще летять в наш бік.

Докладніше

ПРАЩУР І КИЇВ

У скіфів так : скіф`янки воювали,
Мечі не полишали їхні руки.
Ну а хлопи хазяйство пильнували
І постігали всячеські науки.

Аграрну економіку Уропії
І разні пансіони, де гламур.
Но нєкоторі їздили в Європу,
Шоби познать ази "Шерше ту жур."

Докладніше

В перший день було сонячно.

Спочатку сонце виглянуло нахабно. А потім злякалось власної сміливості і заховалось у сірому небі.

А затим уже вийшло. Впевнено так заграло променями. Почало дражнити, лоскотати носи і мружити очі.

І всі відгукнулись.
Побігла дівчинка з орхідеєю в руках. Майже не торкаючись землі. Мабуть поспішала. Красивіша за орхідею.

З Сільпо чоловік поніс важкого пакета з харчами в одній руці, а в іншій - оксамитові тюльпани.

Ось на зупинці якийсь студент цілує свою кохану - відверто і жадібно. Потім махає услід маршрутці.

Дядя Гриша кричить на весь двір консьєржці:
- Лідуся, з весною тебе! Диви яке сонце! Виходь на лавочку!

З весною вас!

Докладніше

Дохтур перепрошує

Дохтур перепрошує, що останні декілька днів вийшов із образа. Та на разі йому боляче, і він має трансформувати біль. Навіть цілком усвідомлюючи, що словами не зміниш те страшне майбутнє, яке вимальовується в сопрєдєльной з нами реальності.

Маємо нагальну задачу: відгородитися максимально, щоб це майбутнє не накрило нас. Робити усе, щоб армія стала сильною і захистила наших дітей від долі, яку їм готує хвороблива уява ботоксного Хуйла.

До цього і повернемося найближчим часом...

Дякую всім, хто зміг витерпіти мене таким.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info