Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Надюха і Рома дуже люблять банани.

Я тоже как бе не протів ззісти півбананчика, но не всігда собі дозволяю. А от якшо на столі лишити свіжі, щойно куплені, жовтенькі, то всьо, - марні ваші сподівання нагодувати младєнца супом, кашею, картоплею - всьо, більше ніяких продуктів не існує - банасік і всьо. І коли всіх штирило од девальвації гречки і от курса сахара, мене передьоргувало тільки від ціни на банан. Бо колись як я задумувалась про дітей і бідність, то зрозуміла аксіому, - ніхера собі не купи, а дитина повинна мати мандаринки не лише на новий рік і банани їсти тоді коли хочеться. Слава богу вартість того дива впала і в мене вже не трусяться руки коли я несу їх до каси.
В моєму дитинстві було іначе.

Докладніше

Ранком дід встав...

Доброго здоров’я, друзі! Ранком дід встав із наміром написати, як і обіцяв, обзор, глянув новини, але оказалося, що світові клоуни ще відімо сплять і нічого нового не отчебучили, тому й писать власне ні про що. Думаю, після обіду напишу, раптом щось свіженьке буде. Пішов собі гарненько потренувався, набігався, повернувся – знов нічого существенного. Ну раз так, раз наші й іностранні дєятєлі відпочивають від трудів праведних, то й нам нічого лишній раз напрягаться.

Але раз дід обіцяв відбатрачить за прогули минулого тижня, то писать сьогодні буду знов не про політіку, а за жизнь. А писать є про шо – жізнь в діда була м’яко кажучи нескучна. Кажуть, що людина за мить до своєї смерті встигає згадати все своє життя. Якщо це правда, то дід помирать буде тижні два, пока все вспомню. В общем, кому не цікаво, можна не читать, а решту прошу вмощуватись зручненько. Приступаєм.

Докладніше

Пост правильного життя

Нещодавно я був у Франції. В Парижі. Світ крокує семимильними кроками вперед, прочь від кон’юнктури фешн... Ну, да, біля Луї Віттон на Єлісейських полях досі черги, але там (в чергах) лише китайці і руські. Біля "Шанель" люди просто ржуть біля вітрин... І біля Ермес також... Вийти в шубі з убієнної норки - моветон і ужас... Моя подруга показала мені пару магазинів. Хенд-мейд. Домашній. Обичні футболки і світера, дешеві. Не армані і не дольче-габбана, але гарні... Поряд продаються сумки. Вони виготовлені з брезента фур, що перевернулися на дорозі. По-суті, - вєчні... На відміну від фур...

В самому Парижі, де донедавна можна було зранку "випить" тільки круасан і кусок фуагри, - продаються коктейлі з чіа... Чечевиця, руккола і цільна вівсянка з манго... Ті, хто ходили в ночні клуби по суботам, - тепер ходять на марафони по утрам... Матеріальна культура - зло, - вирішив світ... Йога, біг...

Докладніше

Странний день

Сначала мені попався веселий і добрий таксіст. 
Потім як тільки я рішила мить посуду і думать про жизнь, Надія дістала круглу коробку і частина її стала бубном для тата і барабаном для Наді, шоб мама менше ржала їй вручили маракаси - коробочку з зубочистками. Включили в качествє акомпонемента King Alex, любимого нашого барабанщика і врєзали рокенрольно. І пятою по барабану і з локтя по бубну, а коли мама од ржача збивалась із ритму, то получала палочками для суші. 
Потім я всерйоз захотіла йти мить посуду, і побачила шо чоловік дивиться діскавері. І там якісь страшні звуки животного міра. Я питаю " Ромчику, шо то? " А він серйозно і увлєчонно " касєта "сто хітов Канібал Корпс" пожована магнітофоном маяк" я аж заінтєрєсувалась... внікла а там про мову спілкування Єтті. 
Ех, муж, а я ж тобі повірила, бо колись у мене Назарет пожувало магнітофоном весна... Но то вже друга історія.

Докладніше

Мать моя...

Мать моя, - кажу, -а давай посадимо у тебе рукколу, селеру, базилік, шалфей, розмарін канцетаканцов. 
Мать моя мовчить в трубку і сопе, відімо думає "йобнулась таки дитина". А потім каже, - "нє, ну ти шо вобще вже ненормальна? З мене довгоносик сміятиметься коли я лічно сама своїми руками бурянів насажу. Воно ж безполєзне! "
-Мать моя, - воскліцаю я, - та ти шо. Воно все дуже полєзне, цвєт ліцца, тонус кожи, вєчна молодость, а сєльдєрєй так тож вобще... 

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info