Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Іногда оні, блін, возвращаються...

Непотопляємий в силу свого органічєского состава Шустєр вспливе сьогодні на каналі 112.

Дохтур пам'ятає його інтерв'ю часів Януковича. Тихий, сромний, вєжлівий інтєлігєнт робко краснів і однєкувався на гострі питання журналіста, чому у нього засиллля регіоналів, майже не присутні сильні опозиційні спікєри, зато частенько заглядує клоун Ляшко і зриває програму, і таке інше. Шустєр шось мимрив про відсутність бажаючих, політіку тєлєканала, зрітєльські сімпатії, і явно чувствовав себе дуже неловко із-за того, шо в силу воспітанія не міг отвєтіть "да ідітєсь коньом, зато я зарабатую большиє дєньги"

Докладніше

Обзор 06.03.2015

Доброго здоров'я, друзі! Надворі в нас нарешті п'ятниця, погода в Києві замечатєльна і єслі хтось планує провести вихідні в банальній п'янці, дід його просто не пойме. Зараз якраз чудесна пора для ствердження здорового образу життя, тому дід сподівається побачити у вихідні на стадіонах, спортивних площадках і природних галявинах бодрі маси небайдужих громадян, які бігають, стрибають, підтягуються на турниках і ганяють м'ячі. А поряд з дорослими, це ж саме, подражаючи батькам, робить їхня малеча. Традиції здорового відпочинку треба закладати з дитинства, тоді виростуть такі покоління укропів і укропочок, яким будуть під силу любі задачі, в тому числі і забезпечення нашої щасливої і благополучної старості.

Докладніше

Іноді я думаю про старість...

Іноді я думаю про старість, що стану я такою лисіющою пенсою...
Я буду собі вязать їбануті кольорові кохти носки полосаті, нарешті носитиму капелюха, бо тоді мені вже точно буде пофіг шо про мене думатимуть люди. Може почну курить траву, шоб життя здавалось кольоровим і яскравим. Я хочу бути реальною бабцею, шоб внуки казали "отето ти, ба, дала...". Я буду їм давати придуркуваті поради, які ні разу не допомогли мені самій в жизні. 
Може розкажу пару байок зі своєї молодості. Може навчу пекти пиріжки, може даже з канабісом. Все буде класно, на противагу цьому в мене є правильний чоловік, який надіюсь в старості буде на мене бурчать за всі ті глупості і сам вчитиме внуків роботі з шуруповьортом, лобзіком, з документами всякими, і грати в варкрафт)))

Докладніше

Шановні друзі, дохтур знову має перепросити...

Шановні друзі, дохтур знову має перепросити, що рідко виходить в ефір. А як і виходить, то з порціонним ядом, а не жизнєутвєрждающими тєкстами чи путініадой.

Жизнь дохтура зараз зазнає незворотніх змін, і це відображається на його безпосередній діяльності - скурпульозному спостереженню і докумєнтірованію історії болєзні главного пацієнта крємльовського лєпрозорія. У лєчащєго персонала завєдєній для людей з альтернатівно хєрачлівим мисленням єсть професійна шутка, шо іногда смотріш новості і не понятно, з якого боку стєни находиться справжня дурка. І у дохтура зараз складається стойкоє впєчатлєніє, шо масштаби крємльовського лєпрозорія розрослися от Калінінграда до Сахаліна. Пацієнти повсюду дємонстрірують стабільний регрес, котрий, як і положено в лєпрозорії, увєрєнно приближає лєтальний ісход.

Докладніше

Йопсіль-мопсіль, пєрдімонокль йотафонскій)))

Мене тут недавно собачьнікі заклєймілі, шо я в качєстві ругатільства (ви ж помните, шо я в піст матєрно не матєрюсь) упомянула породу святєйших сущєств на планєті - йоркширського терьєра. Я канєшно сільно ізвіняюсь, дорогі товаріщі собаколюби і больше не буду, бляндінка буду smile emoticon
Так вот, на етой увєсістой почьві я позвонила Коляновні і пожалувалась:
- Коляновна, ну совіршенно жизні не стало, заругаця прилічно нада, но з подтєкстом. А ну но напридумуй мені літєратурних слов на букву "йо" з елємєнтамі!
- Ліхко, - сказала Коляновна.

Докладніше

Потепліло, хрущі...

Потепліло, хрущі повилазили на дороги. Іду така од сонечка мружуся, а воно мімо мене сантіметрах в 30 таке "вжжжжжжик", Їде камазіще, здоровєнне, як касатка переросток, рядом джип широкий, якому апріорі похєру кого давить, бо морда воділі далєко за прєдєли лобовухи ростікаєцця. А хрущ між ними на повній скорості "вжжжжжик". Слухайте, як сцикуну лєт 13 отроду попада в руки отето чудо іпонской тєхніки, називаєме в народі "дирчик"? Чо любвєобільні родітєлі в придачу до "хонди" не купляють хотя б шлєма? Чи це такий ізвращонний способ ізбавляцця от лишніх наслєдніков? Ну тада канєшно, купляйте і давайте покатацця. Тока я вже в прошлом году собі таку привичку пріобрєла, єслі запасаю, як хрущ заходить на посадку, то без всяких угризєній совісті ключі забираю і отдаю тока радітєлям. Так шо єслі ваше чадо прийде й скаже шо якато вєдьма зла ключі от "дирчика" у нього отобрала, то не псіхуйте, пишіть в мені в лічку - отдам вмєстє з книжкою по пріготовлєнію ядов. Бо ядом то точно тіки от свого ізбавитесь, а "дирчик" може ще парочку лишніх прихватить. Воно вам тре "от трьох до пяті без конфіскації"?

Докладніше

Передп’ятничне

В цьому пості дід про політику не писатиме, то кому не інтєресно, можна й не читати.

Дідові раптом захотілося просто так шось написати, шось обикновенне, про жизнь. Яка дуже многообразна і на кожному кроці дарує нам приятні воспоминанія.

Дід, як ви вже поняли, веде жізнь спокойну й розмірену, як і подобає солідному мужчині його возраста. І єсть у діда кум, тоже дуже солідний і поважний чоловік. В общем, ми з ним – два солідні куми, обоє у поважному віці, а тому єслі шось разом робимо, то робимо це основатєльно. Так, шоб потом було, шо згадати.

Докладніше

Коли взрослі читали газету...

Коли взрослі читали газету, а я хотіла побалакать про те, чи болять у таракана ножки, то папа многозначітєльно відкладав "Сільські вісті" і казав, - "Жизнь прожить - не поле перейти" і далі шось таке шоб я срочно захотіла іщезнуть.
Потом я росла, і думала от виросту і буду всім отак казать многозначітєльно "Жизнь прожить - не поле перейти". Потом правда був у мене період, коли я попробувала перейти поле з сапою в руках. Я одмандячила пару кілометрів сапою і потом плакала і думала, "як отак жить, так лучче здохнуть. Прямо отам в посадочці, в холодку, не отходя од тих їбаних буряків". 
А потім я якось поняла, шо люди, які так кажуть, в більшості своїй просто ніхуя не знають отвєта, або люблять страшно усложнять прості вєщі.
От сьодні напрімєр Надєжда найшла книжку на обкладинці якої содом і гомора, а вона там білочку яка плаче розгледіла, принесла мені на кухню, а я борщ варю і по двох телефонах говорю, а вона мені така "Білочка? Зайцік, ість мокву?" і мені вперше захотілось сказать " Знаєш, Надя, жизнь прожить - не поле перейти". Але я промовчала. Точніше сказала шо то якісь странні білочки, а в мене єсть красіва. І ми пішли шукать красіву білочку... пока горить зажарка...
А потім мила посуд, думала роботу і грустіла... бо я виросла і досі не знаю чи болять у таракана ножки...

Докладніше

Ніч вартового

 Вони стежать.

Шепочуться за спиною в супермаркетах. Шкіряться з вуличних кіосків. Підморгують з екрану телевізора. Випливають в рекламних вікнах на торентах. Хихотять за стіною та марширують сходовою кліткою . Я бачив сліди. Коло стискається, не сьогодні-завтра вони прийдуть по мене. Я готовий.

Це почалося півроку тому. Я скінчив школу і влаштувався охоронцем на Завод.

Завод зажив у місті лихої слави. Пенсіонерка Ільїнішна розповідала про жидомасонські оргії. Сусід Петрович - про мазохістів-канібалів. Отець Дмитро - про посадкову смугу НЛО та лабораторію Анненербе. Сходились всі на одному - у місті почали зникати люди. Завод компенсував злу репутацію подвійною платнею. Я пристав і пропрацював там два місяці. Там немає таємних лабораторій і спецназу з Альфи Центавра. Все набагато страшніше.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info