Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Колись я на свою бабцю люто обідилась...

Хотя бабця була мирова.
Одного разу моя сеструшечка пішла гулять. Ахуєнно погуляла. Вона була не мєстна, з Кривого Рогу приїжжала і от мєстна золота молодьож знайомила її зі специфікою відпочинку. Ну кароче, ведуть її чи проводять додому о 5 ранку, і вже недалечко від двору бабуся така наша, спирається на грабельки такі крепкі хоч і дитячі, такі невеличкі но настоящі грабельки. І каже ніжно так.
"Добре утро, Наталічка. Добре утречко. А ви ідіть, дітки, ідіть. Пішли Наталічка додому." а "дітки" від такого тону падхуєлі слєгка, але розвернулись і пішли і от відходять пару метрів і чують характерний звук, "бац, хрясь, бамс, аааа, бабууууу", кароче поламались ті грабельки. Якось так, самі поламались.

Докладніше

Парк

На лавочці спить бухнющий мужик в позі восьмого марта. Поруч сидить старенька пані з букетом тюльпанів і сільпівським пакетом з котрого визирає коробка"Рошена", пляшка горівки і дволітрова ракета пива . Старенька зітхає і явно нервує.
- Пані, - до мене. - Ви не могли б посидіти чи постояти кілька хвилин. Мені в туалет треба.
І простягує мені букет і пакет.
- Давайте, я вас проведу, - кажу. - Всеодно ж, гуляємо.

Докладніше

Международний женьский день...

Международний женьский день : ше темно. Свіжозмелена арабіка шипить у турці. Арабіка тоже женчина - тому й шипить.Но не тікає. Домашня потому шо.
Світає. За вікном бігають камікадзе протівоположного полу з підсніжниками, замотаними в листок копитняка і полудохлими тюльпанами.
Тюльпани мене не впирають. А вот з підсніжниками - інтіресна сімволіка.Нє - не в квітах. У тому копитняку. Оті листочки - ідєальне срєдство од алкоголізма.Їх на водочці настоюють. Пий, скатіна. 
Воно, канєшно, питиме.Главне, шоб не більше, ніж 150. Бо ше копита одкине.150 - самий раз.

Докладніше

Зайшов один пітерський студент...

Зайшов один пітерський студент в підпільне казіно та й всі гроші програв ше й в долг набрався, шо на двушку в центрі хватило б. А хазяїн, чеченець Ахмат, йому й каже:

- як за тиждень не заплатиш, ноги з руками поламаю тобі, собака кафірська. І в ФСБ доложу, шо ти за СПС голосуєш і на мітінг за Нємцова ходив.

Зажуривсь Родя та й пішов на Марсове поле гуляти. А там націоналісти бродять, за білу Росію кричать, Старікова з Прохановим слухають. Угостили спудея путінкою вкусною, накормили щами кислими та рибніком ароматним та за руську ідею та собіраніє земель роз'яснили. Пронікся Родя, купив на ринку топоріка подєржаного і сусідку-процентщицю убив. Тіло на часті порубав і в мєстну шевєрмочну продав, а всі дєньгі на рахунок ополчєнія Новоросії перевів. А через дєнь прийшли до Роді офіцери ФСБ і звєзду Героя Росії вручили, бо старушка та була українка і за Яблоко голосувала, а чеченцю Ахмату долг арештованими гастарбайтерами вернули. А Родя вгору пішов, на мітингах виступати став та інтерв'ю на Слоні та Дожді роздавати. І поки є таки богатирі в страні руській, міцно та непохитно стоятиме вона на землі і ніколи більше на коліна не встане.

Докладніше

В сопрєдєльной з нами рєальності...

В сопрєдєльной з нами рєальності кажуть, шо настоящая женщіна і коня на скаку остановіт, і в горящую ізбу войдьот. Так от дохтур мислить собі: єслі гдє-то женщінє нада входить в горящу ізбу і останавлювать коня на скаку, значить там немає настоящих мужчин. Перевелись, і всьо. Сплошна размазня, шо повисла на женських плечах бесполєзним довєском до дітей і домашніх клопотів, но зато актівно поддержує Путіна і верещить "кримнаш"...

Та Бог з ними, най собі забавляється їхніми девіаціями. А дохтур хоче просто сказати наступне: дорогі, шановні, чарівні жінки й дівчата. Дякую, що ви у нас є. І дякую вам за все. За терпіння, коли ми бешкетуємо. За дружбу, на яку, можливо, ми зовсім не заслужили. І за щоденний подвиг, який ми, на жаль, не завжди з вами розділяємо.

Тепла вам, миру, гармонії та любові. Бо доки існує любов - доти існуватиме світ, і жодне миршаве, кривоноге ботоксне чмо не здатне того змінити...

https://www.youtube.com/watch?v=DfgtTCaRyKM

Докладніше

Нащот того вашого 8 марта, розкажу.

Був у мене камрад Андрюха, а в Андрюхи була дєвушка Мар'яна з мебельного ПТУ. Любов во всі берега, цьомки-бомки, два любящих сєрца і прочі соплі в сахарі, Андрій Петрович щовечора до своєї каралєви в гуртожиток бігав. Коли Петрович дежурив то через прохідну, а коли баба Валя на вахті стояла, то по винограду на другий етаж як Рейнхольд Меснер лазив. Ну і на восьме марта, ясєн пончік, підготовився. Джинси нові, толстовочка адідасівська, стрижка на рівний пробор, аромат олд спайсу - хоть щаз женити можна. А на презент, ясне діло букета з коробкою конхвет притащив, а ще уродського розового слона, проізводства шанхайської підпільної фабрики. Стоїть, улибається самодовольно, за прєдстоящу свадьбу розказує. В дев'ять утра, в анатомці, похмільним третьокурсникам, асьол романтіческій. Вознікла у пацанів, в общєм, забавна ідєя.

Докладніше

Колись давним давно...

Колись давним давно, моя баба восени народила хлопчика, назвала його Славіком, записала Владиславом. Народила в листопаді, записала 8 березня. Потім нам так і казала, шо робила то спеціально шоб він в армію пізніше пішов. І так воно якось пішло шо татові днюху святкували на восьмемарта.
І коли мене в школі спитали, яке свято я люблю, я сказала "восьмемарта канєшно ж, того шо всі радостні, папі несуть подарки і нам з мамкою приліта. А потім, ті ж нещасні люди через 10 днів іще раз несуть подарки но тепер уже персонально мені".
Ну отаким я жаднючим стервом була)))

Докладніше

У нас: Небесна сотня...

У нас:
Небесна сотня.
Небесна тисяча. Пішли у ношених берцях і камуфляжі, куплених всією Україною, у Царство Небесне.

Надя Савченко.
Козак Гаврилюк.
Порох, він же Президент. Якого можуть послати. А можуть руку потиснути.
Рахман, Яструб, Сивий.
І тисячі, тисячі живих героїв.

У них:
Хуйло, якому цілують руку, і на якого моляться.
Чуркін, Жирік, Кісєльов.
І сотні могил з номерками. 
Все.

А всього лише рік минув.

Про розвиток цивілізацій.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info