Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Друг Мітька сьодні анекдота розказав, празднічного.

... Грязна однушка забацаної рязанської висотки. На задимленій та обжитій тараканами і патретами вождів кухні сидять мама, бабушка і дєдушка. Дєдушка курить біломор, спритно чухає лисину під прілою будьоновкою та пуляє хлібними катишками в екран старінного телевізора КВН, прямісінько в мармизу Обамі. Бабушка укоряє маму за то шо вона одівається як шлюха і об'ясняє шо не для того в 12 літ її рожала. Десь за стіною роздаються перфоратор та "подмосковниє вєчєра".

В кухню вбігає син Ванюша розмахуючи конвертом:

- Мамо! Чуєш мамо? Папу правосєки під Донецьком розстріляли.

Докладніше

НАМКРИШ

На російський РБК ТВ в підсумкову тижневу передачу опромєтчиво запросили до ефіру професора Московського університету Наталію Зубаревич, щоб вона розказала, що там в Криму і вообще в Росії буде хорошого в найближчій перспективі.

Вона сказал про таке:

-Крим на сьогодні дотаційний повністю
- Це – територія Собєса (пенсії і тд), а не розвитку
- Малого бізнесу фактично не існує, доходи бюджету - 0,5%

Докладніше

ПРАЩУР І КЕЛЬТИ

Були часи, коли заблудших скіфів
Привчили греки вірити в Деметру.
І от з тих пір пішло багато міфів,
Шо скіфи всі скотились в агросєктор.

Шо уся велич і минула слава
Пішли під землю й щезли там без слєду.
Воно десь так, бо загула держава
І вороги вже пили за побєду.

І хоч в степах шумів ще скіфський вітер,
Народ уткнувся писком у болото.
І не було б нічо такого в світі...
Но Пращуру запраглось Камелота.

Зібрав круг себе лицарів відважних.
Вдягнули кілти і обули гєтри,
Взяли волинки, чи волини - то неважно.
Й послали на хер греків і Деметру.

Але народ обклав їх тупо матами,
Бо надворі була сєльхозепоха.
Народ готов був зватися сарматами,
Чи : як назвуть... Народу було похуй.

Народу главне : шоби всьо родило
І в села не заходили піндоси.
Мій Пращур мовив :"Кончені дебіли!
Ви, бляді, ще б назвались малороси!"

Народ потилицю сознатєльно почухав,
Потер IQ, що нижче від спини.
І оселедця переклав за вухо,
Но вирішив, шо рабство без війни

Намного лучче і щитай, спокойнєй,
Хотя дістали злидні і налоги.
Но всьо же лучче рабство, аніж бойня.
Деметра добра й ночью спить із богом.

І, хто-зна, чим би то всьо закінчилось,
Возможно, миром від Алупки до Карелій,
Але історія, внєзапно, роздуплилась :
Покликав Пращура друзяка Марк Аврелій.

Народ, канєшно, бистро заткнув пельку,
Щоби до війська не вписали здуру.
Ще й Марк Аврелій скіфів назвав кельтами,
Но Пращур так і лишився Буй-Туром.

Аврелій їм відсипав трохи баксів
Із древньоримського, єстєствєнно, бюджету.
І кельти надавали англо-саксам
Волшебних пендалєй срєдь йоркширського степу.

Але потом Аврелію в Сенаті
Рішили не давать летальну зброю,
Дальше пішли задєржки по зарплаті
І хабарі за званіє Героя.

Кельти ж були окремим легіоном
Не мали справок , даже, з військкомата.
Щитались Добровольчим батальйоном
Їм не указ був, даже, імператор.

Тож, коли Марк Аврелій розкрив дзьоба,
І начав гнать усяке мракобісся,
Йому пустили кельти кулю в лоба
І закопали в Шервудському лісі.

Самі ж із корпусом фортецю збудували,
Вооружились бистро до зубів.
І Камелотом замок той назвали,
Жили і жизнью тішились собі.

І, поки Рим мурижив авантюри
І плакався от ломки крєпатур.
Мій Пращур встиг ще укріпити мури
І там засісти. Вже як Кінг Артур.

Зробив за кухнею, у замку, тайну залу,
Найняв і малярів із рідного села,
Щоб всьо під Петриківку розписали
І ще замовив в Косові стола.

Стіл був дубовий, різьблений у крузі,
Навколо тоже різьблені стільці.
Там гостювали Пращурові друзі,
Ну, тоїсть, Кінгартурові стрільці.

Рядом, в углу гадав на картах Мерлін,
Він віск зливав і в яйцях робиравсь.
Варив чаї від зглазу і від нервів,
Мольфарив хлоп і зовсім не встидавсь.

У Кінгартура разне там случалось,
Чутки неслись скоріше помела.
Його стрільці всі лицарями звались
Не просто так, а Круглого Стола.

Все йшло уверх, їжачилося хижо
І списами, і башнями фортець.
І заздрили усі навколо : рижим
Завжди щастить. Ну, шо це за пиздець?

Які б у них не видались трафунки,
Завжди з усього вихода знайдуть.
Ще зовсім трохи - і відмінять фунти.
А там і гривню в обіг уведуть.

Но тут приперлись римляни із півдня
А потім сакси вилізли з болота.
Прийшлось відкласти ввід у обіг гривні
І блядям відломить під Камелотом.

Бо ж там яка случилась катавасія?
Взбродившим сидром впившися без мір,
Провозгласили сакси Новосаксію
І пригласили в гості римський мір.

А римський мір - то сєрость, не палітра,
Й на троні каждий раз якесь Хуйло.
Котре, шоб похмелитись, за півлітру
Піде палити місто і село.

Отож вони приперлися під мури
В надії наложити якусь дань.
Но Кінг Артур їх стрів Ескалібуром
Й підсрачником відправив у Рязань.

Но вони знов вернулися - профури.
Шо не наука - то їх тягне в лєс.
Кричать під мурами :"А слишишь, КінгАртуре,
Ми в тебе щойно скримздили Уельс!

Тепер віддай Ланкастер нам і Кембридж,
І Девоншир , й поля, до самой Пущі."
А Квін їм каже : " А скупатись в Темзі
З камінчиком на лапах загребущих?

Да, і вопше : чого це вас заносить
В разні історії, як малолітніх дур?"
Вони ж лайфньюс включили і голосять...
Но Кінг опять дістав Ескалібур.

А вони всьо не закривають полость,
Откуда пре імперський апетит.
Кричать :"Віддай нам Кемриджскую волость!"
А КінгАртур їм : "Шо це так свистить?

По звуку, - як фанєра над Парижом,
По траекторії - так, вроді, курс рубля.
Я шось не поняв : хто тут, бляха, рижий,
А хто к історії примазуєцця, бля?"

Ну, орки знали вже : Ескалібур - не шутка,
Так шо вже тихше подавали голос.
Но, через міжнароднії замутки
Попробували , всьо же, отжать волость.

Кельти, понятне діло, їм вломили,
Та й Мерлін ще наслав на них порчі.
Так, шо римляни бистро то всьо злили
Й втекли з-під Камелота уночі.

А тут на мури вийшла Гвіневера,
Дружина Кінга, вдіта в ярку плахту.
Наставила на орків машінгвера -
Ті, по привичці, заховались в шахту.

Кельти засипали ту шахту бурим грунтом,
Глевким і кислим, по-научнім - глетчер.
Орки не раз грозили звідти бунтом,
Аж поки їх там не урила Тетчер.

Отак провели кельти свою акцію
І зберегли і мову, і культуру.
Накрилась мідним тазом Новосаксія
І знялись вище Камелота мури.

З тих пір у Темзу постікали води,
Пройшли віки : і мирні, й трохи хижі,
Змінилися епохи і народи.
От тільки кельти залишились рижі.

А Кінг Артур втомився від туману
І вічного британського болота.
Та ще й увіч зіткнувся із обманом,
Коли Гвіневра замутила з Ланцелотом.

Тож він тихцем вернувся в Петриківку,
Там дуже радісно усі його стрічали.
А закохався в чорноброву дівку -
То й оженивсь по скіфському звичаю.

Дітиська в них були, а потім - внуки,
Але британці про то всьо не знають.
Вони для свого іміджу й науки
Ескалібура скрізь лише шукають.

А він в історію, як голка у стог сіна,
Звалився і до рук чужих не дасться.
Кажуть, шо Кінг віддав був його сину,
А син - онукові. На те воно й династія.

Кажуть : хто знайде - той всіх переможе .
Всіх, як по льду, заносить в загадкове.
І от ніхто додуматись не може :
Той меч у Яроша. І , певно, що спадково.

Докладніше

ПАПАН І САДОК

 Мій папан, як я колись вже казав, був великим любітєлєм разних експериментів. Одного часу його захопило садівництво. Надовго захопило, якщо бути чесним. Так от, наш садок частенько напоминав якусь лабораторію доктора Франкенштейна-Мічуріна, де пацієнтами там були дерева і кущі.

Докладніше

Обзор 1 квітня 2015

Вертаюсь сьогодні ранком з пробіжки, весь такий бодрий, шумний, залізаю нічого не подозревая в інтернет і.... йо-майо... дідові лічка аж репається від листів. І всі до одного поздравляють діда з дньом рождєнія. Сначала отетерів, а потом згадав, шо коли заповняв дідову анкету вписав йому 1 квітня як дєнь рождєнія.

І тепер винуждєн чуствувать себе іменінніком. Нехай так уже і буде, що 1 квітня день народження діда Свирида. Дякую вам, друзі за добрі слова. І не лише за це.

Діло в тому, шо як би ви діда не хвалили, всі ви прекрасно розумієте, що його автор обикновенна людина. І нехай мені рука всохне, якщо я колись щось напишу, що я розумніший чи лучший. Якраз наоборот - ви заставляєте діда буть у формі, постійно вчитися і узнавати шось нове. Щоб не написать дурниці, за яку буде перед вами стидно.

Колись, 21 червня 2014 року, коли я створив перший дідовий акаунт і написав перший пост, я ставився до цього як до баловства, щоб шуточками-прибауточками трохи розбавити депресняк, негатив і паніку, які тоді переважали в інтернетах. А потом дивлюся - діда читають. Та ще й які розумні і образовані люди. Розслабляться дідові не давали, на ляпи обращають вніманіє, за що я завжди лише вдячний.

Докладніше

Проізвольні лічні рассужденія...

Проізвольні лічні рассужденія (апрєльскі тези). Ніпрошо…

Вся проблема в тому, панове, що якщо ти болєє-мєнее многогранна лічность, то правда про тебе нікого не цікавить, окрім самого тебе…

Я от якось збирався поїхать в якийсь крутий і наворочений європейський оздоровітєльний санаторій. Так вони мені прислали анкету і там був вопрос: “Ваши увлічєнія?”…

Я їм чесно відповів: спорт, сігари, вегетаріанство, п’янство, здоровий образ жизні, аморалка, йога, коньяк, екологія, мотоцикли… Ще хотів добавить: “секс і біблія”, ну постіснявся…

Так вони мені даже не відповіли нічого… Зависли.. Видно не знали, як мене од цього всього лічить…

Гарного дня!

Докладніше

Нєудавшиєся домінанти...

Нєудавшиєся домінанти бдсмщіки вєчно стають потом тренєрами у дєвочок, яким впадло держать ногу в неудобном положенії 5 минут.
І вони потом стають над такими дєвочками і з улибочкой Вельзевула кажуть , "а тєпєрь єщьо на счот восімдісят. Раз.................".
В мене крепатура даже на челюсті.
Але я іще раз піду. 
Бо мене там ніхто не зна і дєвочки без стіснєнія блакають зажизнь в роздівалкі.
Діляться мудростю.
Розказують як качать інтімні мишци.
А главне, вони знають сто і одну премудрость как удіржать мужчину))))))
А я ж таке люблю.
Дівчонки, і порада від мене на сьодня яка нікому нахуй не нужна - якшо ідеш на екзекуції в спортзал, то ніяк не заради Вадіка із юротдєла ілі на зло тій курві Антоніні, а тільки заради себе любимої...
І як любить казать мій муж, - "Но пейн - но гейн", чи як там воно?!...
Всі іздіваються(((

Докладніше

Кнур Лозінського. Моторошна історія кривавої помсти

Драстуйте, шановні! З вами рубрика "Веселі Біоритми" і її сутки через троє ведучій Євгеніванович.

Сьогодні буде історія, яку невтомна редакція не проілюструє традиційним лірично-музичним твором. Хай рохкання жахливого Жана ноткою апокалипсеця, що вперто наближається, звучить у вухах нажаханого читача. Частина написаного є безпосередніми свідченнями місцевих жителів. А ще частина - обґрунтованими припущеннями. Як би там не було, історія, якою з вами ділиться налякана до всерачки редакція, є моторошною і потребує втручання як правоохоронних органів, так і каральної ветеринарії.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info