Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

АЛЄКСЄЙ ІВАНОВІЧ І "ЗАПОРОЖЕЦ"

 У друга мого папана, у Алєксєя Івановіча, був автомобіль. Ну, як автомобіль, "Запорожец", ушастий. Смішно, але він його виграв у лотерею колись, ще при союзі. Вухань мав красівий синій колір і пріятну улибку, хто пам'ятатає ці кумедні машинки. Алєксєй Іванович любив своє авто і не дуже убивав, навіть мив його з шампунем. Декілька разів вони з папаном собирались на ушастому зганять в Крим, но так і не ріскнули, бо чудо совєтского автомобілєстроєнія мало жахливий характер і декілька врєдних привичок. Тому радіус дєйствія огранічувався в 300 км і не болєє.

Докладніше

Чудовий російський письменник...

Чудовий російський письменник грузинського походження Григорій Чхартішвілі (широкому загалу більш відомий як Борис Акунін) розповів в інтерв’ю BBC, що більше не поїде в Росію (зараз він мешкає в Лондоні)… Принаймні до того часу, поки там щось не зміниться і не стане бодай трохи по-людськи…

В останній своїй статті Борис Чхартішвілі говорить про природу агресивного, розхристаного і тупого російського “патріотизму”, де зокрема цитує і геніального Салтикова-Щєдріна, який про своїх земляків колись висловився так: “Что-то на патриотизм стали напирать, видимо, проворовались”…

Раніше про те, що більше не поїде до Москви заявив ще один чудовий грузин – Вахтанг Кікабідзе…

І правильно, генацвалє Міміно, - що там робить у тій Москві… Вата і мрак… Навіть Ларіса Івановна нині - члєн Общєственной палаты и член партии «Единая Россия»… Такі справи…

В общим, якщо Акунін до Москви не їде, і правильно робить, то, все ж таки, хочеться його попросити, щоб він туди ще раз Фандоріна заслав… Єсть одне дєльце… Треба “чіто-гріто” устроїть одному козлу… Бо таку лічную нєприязнь ми іспитиваєм тут усі…

Докладніше

Вмєсто обзора 16 квітня 2015

Доброго ранку, друзі!

Часу в діда сьогодні нема, так сложились обстоятєльства, тому й обзора міжнародних собитій сьогодні не буде, звиняйте.

Но про нєкоторі вопроси внутрішні всьо же напишу. Хотя дідові внутрішня політіка не дуже інтєресна, бо нехай мене звиняє наша високомудра національна еліта, всі вони там або діти, або мудаки. З таким ентузіазмом работать проти самих себе можуть лише полностью лішонні інститнкту самосохранєнія імбіцили.

Берьом таке непонятне і в принципі нікому не нужне образованіє, як Коністуціонний Суд України. Пишу з великих літер, бо так прийнято, а не від уваженія до цього органу і його члєнов, цель существованія яких в обществе мені совершенно непонятна.

Докладніше

На велосипеді на роботу і тд

Сьогодні в багатьох країнах світу походить акція “На велосипеді на роботу”. В тому числі і в Києві… Це, конєшно, похвально… Але вообше-то “День велосипеда” в певних колах відзначається через два дні – 19 квітня…

А відзначають його тому, що саме 19 квітня (правда 1943 року) хімік Альберт Хоффман у власній лабораторії вперше попробував винайдений ним LSD, після чого сів на велік і поїхав додому…

А по приїзду додому вдруг обнаружив, що вся квартіра забита дємонами, сусідка – злобна відьма, а шкаф хоче його зарізать… Отакий ото хеллоуін у нього получився непроізвольно…

Так ото я й кажу, що не треба було спішить, а два дні підождать і соєдінить полєзне з приятним…

--

В машині їду, реклама по радіо: “Чоловіки обертають землю… Доки всі сплять… У спеку та холод, без зупинок, без перерви…” і тд… І все це таким томним, бархатним завлікатєльним голосом, що я думав реклама якогось спортклуба…

Аж потом оказалось, що це реклама горілки “Хлібний дар”…

Ну, не знаю-не знаю, я конєшно точно не скажу, бо горілки не пив уже год десять… Але по моїм старим воспомінаніям, після певної кількості горілки земля обертає чоловіка набагато проворніше чим він її… Бува оберта-оберта, та як кине додолу… “Хлібний Вдар”, - в общим…

--

Це не зовсім по-християнськи мабуть, і, як правило, такі думки вголос не висловлюють. Однак же, є люди, яких ти хоч і не поважав ніколи, але новина про їхню загибель здатна викликати якісь співчуття в твоїй душі… А є люди, загибель яких не чіпає жодну з душевних струн… Десь так...

"Щодо мене, то я знаю двох Фердинандів. Один служить у магазині аптекаря Пруші і якось випив там помилково пляшку якоїсь гидоти проти випадання волосся, а потім знаю ще Фердинанда Кокошку. Той збирає по вулицях собаче лайно. Обох анітрохи не шкода..." (Гашек, "ПРигоди Швейка")

--

В машині їду, реклама по радіо: “Чоловіки обертають землю… Доки всі сплять… У спеку та холод, без зупинок, без перерви…” і тд… І все це таким томним, бархатним завлікатєльним голосом, що я думав реклама якогось спортклуба…

Аж потом оказалось, що це реклама горілки “Хлібний дар”…

Ну, не знаю-не знаю, я конєшно точно не скажу, бо горілки не пив уже год десять… Але по моїм старим воспомінаніям, після певної кількості горілки земля обертає чоловіка набагато проворніше чим він її… Бува оберта-оберта, та як кине додолу… “Хлібний Вдар”, - в общим…

Докладніше

Постало важливе питання

Постало важливе питання - хто він, загадковий "київський хуй"? Надаю академічну відповідь.

Київський хуй - це широке антропологічне поняття, котре включає в себе всю палітру столичних селюків, від печерських підарасів і аж до борщагівських буряків включно. Не належать до популяції київських хуїв особи, які несподівано для громади випали з фастівської електрички, або, через хижу примху долі, ще за совітів втекли до постійного місця дислокації в Ізраіль або Німеччину.

В широкому сенсі київський хуй є успішним підвидом наддніпрянського агроельфа, котрий спритно вчепився стертими іклами в грошові потоки від п’яти тисяч гривень на місяць, не враховуючи інших зисків, як-от дрібні крадіжки в Сільпо, отримання продуктових хабарів за місцем непродуктивної праці, безкоштовного проїзду в тролейбусах на місцях стрьомних інвалідів з чиїмись дітьми. Деякі коти і папуги також підпадають під визначення "киїівський хуй".

Докладніше

Мєлкий провінціальний дєятєль...

Мєлкий провінціальний дєятєль епохи Цзіньпіня Владімір Владіміровіч Путін неспєшно прогулювався мєж рядов отполірованих до блєска вєтєранов, витянутих по стойкє смірно.
- Помить, побріть, прічесать, - раздавав він указанія почтітєльно сємєнящему рядом Пєскову. Пєсков подобострастно кивав і вніматєльно записував.
- А ето шо такоє? - вдруг нахмурився Путін.
- Помілуй, начальнік, труби горят, - хрипло взмолився моложавий вєтєран, витирая пересохші губи рукавом офіцерского кітєля.
- Сколько лєт? - уточнив Путін.
- Сорок, - признався вєтєран і поспєшно добавив:
- Но вигляжу на всє шестьдєсят.
- Ви охрєнєлі? - повернувся Путін к Пєскову.
- Син полка, сойдьот за сина полка, - залєпєтав тот.

Докладніше

Оце згадує дохтур...

Оце згадує дохтур старі репортажі Дениса Казанцева про довоєнний Донбас: розруха, депресія, безпроглядна чорна діра, посеред якої диким кічем стовбичив "отмарафєчєний" Донецьк...

Знаєте, місце тут ні до чого. Побувавши в Ізраїлі, я побачив, які дива можна зробити з голою пустелею, маючи на то бажання. І стало якось образливо за нашу щедру, родючу землю, котра потерпає від того, що люди її не люблять. Так, як євреї люблять скелі і гарячий пісок своєї Батьківщини.

Світ, у якому живемо - відображення нас самих. На Донбасі ненавиділи життя через його повальну несправедливість і повну відсутність будь-яких перспектив, що принесли за собою бандити, які в жорстоких кривавих розборках вибороли собі право висмоктувати з регіону життєві соки.

Як наслідок ненависті до життя - ненависть до землі.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info