Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Моє село – це козацький степ…

 Село Скородистик.. Странна назва. Ніхто точно не зна, чого воно так називається. Кажуть, від “скородити”… - гребти, загрібати, скородити поле після оранки… Поряд – Іркліїв… Тюркський гідронім, явно… Звивина, меандра, водоворот… Є легендарна назва “Ір – Клій”… Якийсь татарський хан Ір, що втопився в клею… В болоті… Явна брехня, ну хай буде… Річка Ірклій, в якій я купався з березня по листопад… Впадає в Дніпро… І тече й тече Дніпром аж до Чорного моря…

Там Котляревський викладав у садибі князя Вишневецького і там почав писати “Енеїду”, за певними даними… “Еней був парубок моторний, і хлопець хоч куди козак”… Іноді я “граю” образами і відчуваю, де саме, в якому місці, під яким деревом і біля якого ставка Іван Петрович міг це написати…

Докладніше

АТО і Дядько... Гриша...

Мій знайомий їде з АТО. Додому... В отпуск. Живий, здоровий. Це хорошо... Все хорошо - шо хорошо... Дякую тобі, Брате! Тримайся!!! Відпочинь!

Українці і додому красіво їздять... Уміють... Мій покойний рідний дядько (дядя Гриша, батьків старший брат) був колись в хвашистській Германії... Забрали його німці в 15 років на роботу під час війни... Він був такою странною лічностью трохи... Строітєль... Сознатєльний алкоголік от Бога. Ніколи - ні кола ні двора... Жив всю жизнь у Черкасах на сйомній хаті, навіть будучи прорабом з вищою освітою і начальніком. Жив з якоюсь абсолютно йобнутою тьоткою, у якої вдома всігда жило прімєрно п’ятдесят два кота... В ротації... Він приїжджав до нас в село раз на рік на Новий год. І привозив мішок мандарин... Сидів у хаті, дивився в вікно, чистив сніг і бухав... З апетітом і увлічонностю... Для нього це було не п’янство, а іскусство... В мене й досі Новий рік - це сніг, мандарини, йолка, дядя Гриша... Коли я чую запах мандаринів на базарі, я згадую свого дядька... Гришу... Григорія Логвиновича... Був він такий високий, красівий, сивий... Як тіпа кіноактьор Голлівуда, бля буду...

Докладніше

ВЕСНА

Композишн називається “Весна прийшла”… Авторство – моє…

Упрєждая: нє, - картопля не з Колумбії, і помідори – не з Тайваню, і капуста – не з Буркіна-Фасо… Все наше, українське. Навчилися вже…

Картопля, правда, сорту “Фонвізін”. Недоросль, в смислі. Це та шо сознатєльно рости не хоче. Дєцтво, - каже, - саме щаслива пора, пока тут побуду…

Рецептів ніяких не даю. Бо: по-перше – їх тут і нема. А по друге: обізатєльно найдеться якесь чмо, яке тут же напише: я б туди ще вмішав тертого мерзлого свиного рила,- ото була б картопля, а так – не картопля – гавно одне…

Докладніше

19 квітня…

Сьогодні з великих празників… День примули в Англії… Примула – цвіток такий… Ну, скажем откровєнно, так сібє празник, єслі чесно… І якшо налить бокал вина, встать і з важним видом мовить “Ну, братія, - за примулу! Хай буде здорова”, - чувствується в цьому тості якась єдва уловіма фальш… Не годиться для полноценного тосту…

Хотя насправді, день примули це - день пам’яті колишнього прем’єр-міністра Великобританії Бенджаміна Дізраелі. Примула це його улюблена квітка…

Докладніше

Ізначально люди були веганами

Це підтверджено Біблією. В даному випадку – в перекладі Івана Огієнка. Але – скрізь так само. Бог в “Книзі буття” дає людям рослини і тільки рослини:

“І сказав Бог: оце дав я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай воно буде на їжу це вам

І земній усій звірині, і всьому птаству, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них. І сталося…

І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день Шостий!”

І тільки потім, уже після Потопу, Бог розуміє, що все це марна справа і міняє установку:

“Усе що плазує, що живе воно, буде Вам на їжу… Як зелену ярину я віддав Вам усе…”…

Отаке ото…

Я не спеціаліст-богослов, звісно, але це я сам побачив…

Докладніше

Мінутка ріклами

Борд на вулиці висить “Дівани для нірвани”… І Супермен лежить на ньому верхи… Це ж який нестандартний підход, який бєшений польот мислі й фантазії… Кроме того, цю рекламу можно іспользовать повторно. У якихсь спеціально-созданних “Альфонс-агентствах”… тіки тоді вже наоборот “Супермени для мене”… Супермен знизу, диван – зверху… Чи як договоритесь з ним… Там же можна приобрести “Унітази для ловеласа”, або – для дікобраза… Це вже для абсолютно збочених зоофілів… В общим, це все мене так взволнувало, що я тут ще кучу всякого такого напридумував… Ну от, напрімєр так:

Докладніше

Досталі, козли, уроди, - шипів Путін...

"Президент Белоруссии Александр Лукашенко не будет присутствовать на параде в День Победы в Москве."

- Досталі, козли, уроди, - шипів Путін, непроізвольно пуская слину і старатєльно гепая по мобілкє ядєрной кнопкой. - Тот заболєл, етот не хочет, ну а тому так вообще об'явили імпічмєнт.
Роздробивши мобільнік, він достав із кармана ножниці і бросився вирізать Лукашенка із фотографій в сємєйном фотоальбомє.
- Прєдатєль, сволочь. Хєрачить...
Внєзапно припавший пилью совєтский дісковий тєлєфон у стєни прокашлявся і затрєзвонив, пугая патрульних стєрхов, круживших стєрвятніками над Кремльом.
- Альо? - удівльонно проізньос Путін, осторожно снімая трубку.
- Прівєт, Хуйло, - бодро поздоровалась та. - Дещиця на проводє. Помніш? Которий ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла.

Докладніше

В моїй стрічці Москаль, відпижжений москаль, останній москаль...

Останнього я дивилася, цілу першу серію. Глянула б і далі для ізученія вопроса, але мені було ніколи. 
А ще от щас модно всім писать "гавно таке отой останній москаль". 
І воно може й справді гавно, але яка розумная тому альтернатіва?! 
Бо ми токо отето от побалакать і обгавнячить маладци. 
А я б хотіла зафігачить крутезний серіал. Такий шоб поляки і фіни ждали нову серію, чисто як наші ждуть ігри престолів. 
А ізобретать нічо не нада. Берем пару істориків які круто знаються на періоді становлення Київської Русі, поїм, годуєм їх вкусно, і записуєм все шо вони розказують, додаєм туди трохи дохристиянської демонології, парочку ярких любовних ліній нємного секса. І всьо. У нас же історія того періоду така, шо бери і снімай блокбастер. 

Докладніше

Сусіди знизу у моєї свекрухи прикольні.

Пйотр і Валінтіна. Це люди, які перманентно перебувабть в стані ізолєнти, липкі, протівні і безбожно сині. 
Бухають вони разом, але Пйотр, любе потом роздать Валінтіні жизні. Вчора наприклад, в 11 ночі він повторював Усиків удар на Вальці і кричав, "Валінтіна, йобанаврот, ти де ділась" і чувся звук порушення цілісності несучої конструкції. Потім летіли стільці, посуда і матюки. В 5 ранку Пьйотр мабуть просив Вальку подать води, - "Сукаблянахуй, бігом". 
В 9 вони мирно і тихо пиздились в районі кухні. А щас прямо піді мною кажеться іле завершающій бой ізолєнти... або просто мототрамбовка на 4 поверсі работає. 
Попереджуючи ваші питання і возгласи, мені розказали, шо то у них обичне діло, після такого, вони ходять фіолєтові, щасливі і живі. А сусід був заступився, так оце тіки недавно гіпс зняли.

Докладніше

БАЦЬКА І ПАРАД

Бацька Лука, карочє, - расист. Глянув на расстрєльний список діктаторів і міжнародних шукачів халяви , которі приїдуть на парад Маскву і сказав : нунах. Як ото він, Бацька, Бацька, чалавек цёмная, хітрая, але белая буде смотрється срєді всіх оцих гвіней без сала, буркіна фасолєй сомалійських піратів і кримських уйобків... А от слов уганда і еритрєя в нього вопше когнітівний дисонанс починається.
І рішив Бацька, шо не буде виглядати білим пятном на фоні чорних діктаторів.
Вопшем, открив Бацька Лука євровіконечко, звідти потягло прохолодною оттєпєлью і ше й птіци-інвєстори крилами так призивно помахали і, даже, накладну на кладку яєць показали, і він рішив, шо таки - нунах та й пішов садити бульбу.
Там його і осінило.У відро з бульбою заліз жук колорадський, бацька його привично - к ногтю. І злякався. Ну, бо ж - сімвол побєди бля... А потом згадав, скільки то треба буде хіміката, шоб той сімвол кропити в агросєкторі - і його остаточно накрило автентикою.
- А можат, наібаць каго-нібудзь, пака пагода стаіць? - подумав Бацька.- Так каб рыбку з'есці і з Хуйли не злезці...
Захотілось Бацькє дзейства маляўнічага,Та такого, каб Хуйли з зайздрасці на стужцы Георгіеўскі павесіўся.
Покликав він малярів із ЖЕКа - і вже за півчаса всі лєнти до параду були червоно-зелені, , та ще й прыгожыя дзяўчыны хутенько попричіляли до стрічок квіточки яблуні. Получилось, канєшно, чорті шо і збоку бантік, но Бацька був довольний, як слон і наспівував :" Ех, стужка за стужкай патроны падавай..."
Хуйло, канєшно скацапендрився :
- Ти подриваєшь наши устої! - Завопив .
- Нешта, ты і так подорва і выстаіш наўрад ці.. - Резонно зауважив Бацька Лука.
- Ти каво наебать хочешь?
Бацька ціха даспяваў куплет і прыпеў і об` яснив Хуйлу , що це -шырокамаштабная акцыя.
Хуйло з перепугу заочкував і, на всякий случай, подарив Нурсултану всіх казахів Байконур, спижжений при дєльожкє Союза, дозволив китайцям сіяти рис в нізов`ях Амура і послав Гундяя священним огньом палить пожари в Заураллі, кипятитиь і іспарять на том же огнє паводки і договарюваться з коварними вулканами на Камчатці.
- Белая Чалавек - гэта гучыць горда! - розглядав Бацька пальтрети гостєй парада в Москві.
- Лука, ето пиздєц предательский! - орав Хуйло.
- А ты што: расіст якой або скінхэд?
- Да я тебе!... Всьо! Канец тваей власти!
- Ну, да... - Задумався Бацька.
І пішов ператрахіваць кадри...

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info