Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Голова болить цілий день

Голова болить цілий день, певно на погоду. Та ще й новини не додають оптимізму... Тому напишу коротко.

В смутні часи пліч о пліч зі справжніми патріотами завжди стають професійні патріоти. Аж занадто правильні, аж занадто чорно-білі у сприйнятті навколишнього світу. Аж занадто високоморальні і взагалі любителі поговорити про мораль, про зраду та героїзм і про чуже право давати чомусь оцінку. І спілкуються при цьому вони аж занадто високими матеріями. Розганяючи істерику, сіючи сумніви, змушуючи нас поринути у їхнє таке чорно-біле буття, де існують або герої, або запроданці. І всього лиш один єдино правильний судія, котрий сам персонально приймає рішення, кого до якої касти віднести. 

Докладніше

Хвастовства пост...

За останні два дні мене двічі пізнали в общественному транспорті... Ну не то шоб прямо зовсім в "общественному", - в самольоті... Майже мірова ізвєсность...

Поначалу трохи страшно, а потом - нічьо так... Даже думаєш, - де це моя Анжеліна Джолі, сука, ділася? - Должна ж буть тут, по сценарію..."Ти нє відіш шолі?"...

Ще передавали прівєт Татусі, Діду Свириду і Воськалу... Судя по всіму, були здивовані, шо ми не разом... Крушеніє стєрєотіпов... Прівєт вам, рібята... Кстаті, а чьо це ми не разом, як ото "беременні музиканти", чи як там його...

Докладніше

Про дітей...

Іноді я куплю Надії красивенну кофточку і штанці, завяжу їй бантіка, вдягну білі носочки і ми йдем гулять. І от Надія шо робить? Правильно, кричить "Пївіт горобчики " і летить пузом на землю. І я хочу закричати шось тіпа " Надя, ну йоппаламать, ну білі носчки, ну кофточка... ". 
У нас на районі є один тато, Джейсон Стетхем прямо. Привіт, Максиме))))) Так от коли я так хочу кричать я згадую його. Бо це той тато від якого діти в шаленому захваті, мами копилять губи а бабусів хвата інфаркт. Бо він свою доню може носити за спиною за одну ногу, а шо, їй так нравиться, йому так удобно. Йому чіста всьоравно шо бабушки кричать, "о Боже у вас босой рєбьонок ". А ще коли його доня літає пилюкою здіймаючи велику чорну хмару, то він кричить, " Іванко, біжи сюди, тут пилюки більше". Так що я якось тоже перестала страдать по поводу, "сіді тут а то штани вимажеш ", згадала своє дитинство як поверталась в квартиру як бомженя і щасливо розказувала мамі шо буде якщо грудку карбіду полити масляною фарбою. Потому шо дитині вашій як і моїй насрать на вартість джинсів, а відчуття свободи в 20 років їй ніхто не надасть. 
У мене всьо. 
Начинайте.

Докладніше

Пригоди павіана Томаса (фрагмент). Лекція №2

Томас Якович Сирота мешкав в селі і тихо орав культурну ниву, аж раптом напоровся плугом на бідон бабиного самогону. Та баба вмерла ще за Андропова, тож самогон настоявся і просяк вінтажним смаком. Три літрі продав, решту випив і вмер. Поховали Томаса на гноярці, за короварнею на третій день.

Далі була тиша, а на дев’ятий день навалилася комісія по моралі з "Держчортзему"

- Шо, кажуть, - допився та й вмер?
- Та допивсь.
- А нахуя?
- Та оце, знаєте, стреси. То неврожай, то обжинки, то грошей нема, то магнітні бурі. Тяжка праця на землі вопше-то вбиває.
- Ясно, збирайся підеш з нами.

Докладніше

Обзор 29 квітня 2015

Доброго ранку, мої не невгамовні малята, любі хлопчики й дівчата. Шкода, що ніде не проводяться змагання з друкування на планшетах в необичних умовах, дід уже так натренірувався, шо міг би даже претендувать в своїй возрастній категорії на якето призове місце. Я до того, шо єслі є очеп’ятки, то значить дід друкував не глядя в тєкст, прошу о снісхождєнії. Ітак.

Традиційно робим кохве-паузу, вмощуємся і читаєм. Обзор буде сьогодні невеличким, времені в діда мало. Но обо всьом потрошку.

Надя Савченко переведена вчора в 20-ту московську лікарню і це по любому краще, чим сидіть у буцегарні. Будем сподіватися, що здоров’я її зміцниться, бо попереду можливо будуть ще бої, Наді треба бути сильною і здоровою.

Докладніше

Із власних спостережень...

Найчастіше про те що нада розганять ПС, розоружать їх і вобще в турму пора, кричать ті хто давно і прочно інтегрований сракою в діван. І саме ж пічальне шо?! Мужикові ж не порадиш як дамочці "піди помий посуду і успокойся ", не скажеш їм про те шо полєзно ще од больной голови плести сітки і кікімори, на ПМС тоже не спишеш. Тому сидиш і думаєш шо йому порадити... бо мужику якось і рпдити нічого не хочеться. Ну хіба отак - мужик, коли тобі сильно кажеться шо ти все знаєш про войну, коли дуже хочеться написать "правосєков в турму " підійди до дзеркала, розчеши бороду, найди в трусах ознаку власної маскулінності, вспомни шо ти мужик і замість пиздіти шо попало піди стару через дорогу переведи, дерево посади, та бляха в решті решт купи собі "косміча " і їбися з ним цілодобово тільки не вирощуй в своїй голові хуйню. 
Отак десь... главне в армію не послать, бо нинєшній мужчіна волнується тоді і предлага женщінам стать до бою...

Докладніше

Аааааа, всьопрапала...

Аааааа, всьопрапала, насслівают, всєпідараси. Всє! і наші, і їхні, і всі промєжуточні звєн'я. Отето - моя новосна лєнта звечора до сьодні. Канєшненько ви праві. Но тока це не свіжа новость. Вас начинають слівать, з момєнта вашого рождєнія, коли можуть вколоть вам харошу вакцину, а можуть яке гамно, через то шо в мінохорони здоровля хто то кому то дав откат. Потом вас слівают ваші радітєлі, які не можуть собі позволить рєпєтіторів люцьких. Потом міносвіти коли позволя рєктору продавать вам діпломи, потом ваш работодатєль, коли зарплату вам в конверті видає. Потом ваша жінка, коли годує вас якой то хєрньой з магазіна, де натурального ноль. Карочє откриваю агромну тайну:
Ваша жисть по суті з самого початку являєцця рєдкосной хуйньой для всих остальних. Точніше на вас абсолютно всим кромі пари тройки людей в цій всілєнній - начхать!!! І ценность собствєнной жизні опрєдєляєте для себе тільки ви самі з тим маленьким уточненням, шо і робити для вас шото ніхто, кромі вас, не буде. Такшо ви щас гляньте вокруг, якшо є хто то хоть один, кому ви не похуй, то ви должні щас широко улибнуцця і сказать "іпійогомать, та я ж щасливий!!!!" А потом оторвіцця от компа підіть поцілуйте цих людей чи позвоніть їм і скажіть як ви їх любите. А потом пиздуйте шото робить, шоб хоч якто отмітить своє місце в безкінечному всесвіті.

Докладніше

29 квітня...

Ах, эта свадьба-свадьба... Ні, не пєла і не плясала... 29 квітня 1945 року відбулася, мабуть, одна із самих жутких свайб в человєчьій історії...

Коли 3-а ударна армія палила по рейхстагу фактично прямою наводкою а Берлін лежав у руїнах, до підземного бункера в центрі міста завітав чиновник в цивільному костюмі... З берлінського загсу...

Вінчається раба божа Єва Браун та уродженець дєрєвні Рансхофен Адольф Шікльгрубер... - сказав чиновник... Ну не так він сказав, звісно, ну щось вроді етого...

Плаття Єви. Чорне... з кораловими вставками... Нуар... Свідєтєль і свідєтєльніца... Мартін Борман і Йозефф Геббельс. Шампанське. Французьке... "Петарди"... Радянські і американо-англійські (знадвору)... "Горько!", бля...

Потім отравили собаку. Блонді... Перевіряли яд. Перед тим як самим скористатися...

Докладніше

Оце подумалося

Оце подумалося, з цим вічним піздєжом про які-то неймовірні українські антисемітизми, що історія така штука, що в ній всякої люті бувало.

Ото ж панував колись на світі один царьок, в нині покійному державному утворенні під назвою Етрурія. Забувсь як його звали. Він був великий шанувальник різного роду геноцидів і масових знищень людства. Натуральний людожер і мудак. То там 25 тисяч італіків виб’є, то в іншому місці 10 тисяч закатує. А при тодішній кількості населення - це, вважай, геологічна катастрофа. А тепер всі ці етруски з італіками давно є одним народом з єдиним, як кажуть кацапи, культурним кодом - італійцями.

Якось давно мав розмову з одним доволі авторитетним московським режисером, то він мені розповідав про то, як махновські селюки порубали яку-то його єврейську прабабку десь в наших степах і ще купу родичів. І так розповідав, з острахом, і можливо навіть натяком, що ось воно як з тими вкраїнцями буває. Такі вони, ті вкраїнці.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info