Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Водітєлі поймуть…

Щойно вихожу на вулицю , привично йду на парковку до своєї машини, і… обогі! … весь передок в машини розтрощений, бампер розхренячено, а із зіяющої дірки сумно визира радіатор… Бля…

Першу свою мисль не скажу, бо діда читають дами і молоді дівчата.

Друга мисль – яка ж це падла мені таке вчворила?

Тут же роззираюся в пошуках відеокамер, вдруг відеокамери є і все зафіксували. От як я оту падлу найду, і відірву падлі… (нє, тут дами)

А паралельно в мозгу щолкає калькулятор. Подщитав в мислях у скільки обійдеться восстановлєніє, цифра получилася кругленька. Опять посєтіла первоначальна непечатна мисль.

Вздохнув. Нажимаю кнопку на брелкові, щоб открить машину і… моя машина отзивається десь здалеку. Не поняв… Потом побачив свою мирно припарковану красавіцу метрів за 20. Цілу і неушкоджену. Понакуповують, понімаєш, однакових з дідом машин.. Но настрій чогось резко покращився.

Хороших вихідних, друзі

Докладніше

СТРОЙКА ВЄКА, АБО ПІЗАНСЬКА БАШНЯ

 У мого батька був друг, найкращий друг, звали його Алєксєй Івановіч. Папан мій був простим трудягой, а Алєксєй Івановіч относився до катєгорії трудовой інтілігєнції, ІТР, як казали при союзі. От вони разом як збиралися, то всігда придумували якісь ідєї. Я вже розповідав про картошку в сєткє, а зараз розкажу про стройку вєка.

Докладніше

‪#‎глубокіхраздумійпост‬

Мене вчора пріятєльніца ввела в льохкій ступор (шоб ви понімали, здєлать це дуже непросто)
Карочє, вона мені добру годину розказувала, який в неї муж хєровий. Ну як хєровий? Не то шоб аж сильно, но...Він канєшно ходить на роботу і гроші носить додому, він не піднімає на неї руки, він не уходить в запої і не блядує.
І ще він щитає, шо раз він такий положитєльний, то більш нічо в цій жизні йому робить і не тре. Потому по приходу додому, він їсть і втика в комп. До часов двох ночі, Потом спать, потом в шість падйом і знов вкалувать. Рєч про те що треба шось дома робить воопше не заходить, а єслі заходить то слєдує гнєвна тірада "ти шо, хоч шоб я вопше загнувся? Я і так в'ябую, як проклятий, дай мені хоч вдома отдихнуть!" Рєч про то шоб приділить вніманіє жінці не стоїть тоже, по тій же причині (помойму вона місяця три ходить нетрахана (а ви кажете мужикам одне нада). І от вона розпинаєцця переді мною і вроді ж все понімає і причини і слєдствія (якби в комп до трьох не втикав, то не був би такий зайобаний) но просто жалуєцця. Питаю "Ти його любиш?"

Докладніше

Дума про козака Голоту( сучасний варіант)

Ой полем домбабвійським,
То шляхом битим Харківським,
Ой там гуляв козак Голота,
Не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота.
Правда, на козакові шати дорогії —
Штани німецькі дірявії
Куртка градом пропалена
Розгрузка вогнем обсмалена
А ще, правда, на козакові
Бєрци американські беушні,
Окуляри тактичні трушні
Бронік кулями пом’ятий
Та підсумок з гранатами

Докладніше

А вєдь какой бил Кримнаш...

"Роспотребнадзор запретил импорт чистящих средств «Мистер Мускул» с Украины. Об этом сообщает ТАСС со ссылкой на пресс-службу санитарного ведомства. Под запрет также попал «Туалетный утенок», крем для обуви Kiwi, освежитель воздуха Glade и средство от тараканов Raid" - лєнта.вру

- Альо, Хасан? Слушай, у мене тут ракєтка ядєрна завалялась, совсєм не нужна. Хочеш даром отдам? - благодушно проізньос Путін, підморгуя Лаврову. Лавров улибнувся повним ротом овса і задоволено фиркнув.
- От маладєц, опять всєх пєрєіграл!

Докладніше

Обзор 3 квітня 2015

Доброго ранку, друзі! Як сільська аналітіка і предполагала, сьогодні надворі п'ятниця. Що само по собі вже замечатєльно. Сподіваюсь, всі вже придумали собі заняття на вихідні і, сподіваюсь, вони пов'язані з активним та здоровим способом життя. В будь-якому випадку, краще провести вільний час на природі, хоть би й предаваясь улюбленому українському спорту - вправи з лопатою на городі. А тим, хто готується до участі в київському півмарафоні 26 квітня, дід рекомендує завтра провести довге тренування з бігу на витривалість. Погода вроді способствує.

Ітак, заварюєм собі кохве ілі чай, вмощуємся зручненько і смотрім, шо в нас напроісходило за істєкші сутки.

Докладніше

Друзі...

Вперше у своєму новорозпочатому письменницькому житті потребую допомоги гальорки і партеру. Оце є в мене такий персонаж - павіан Томас. Він є одним з героїв книжки, котру я тут виколупую з носа. Томас має дуже кепський, навіть паскудний і хтивий, характер. Дуже приземлена особистість, ось, але кмітлива, по-своєму. Карочє - люта кудлата хуйня на крепких лапах, з іклами і дуже вмотивована на єблю і дрібний грабунок. Національності, як такої, в нього нема, але все одно він являє собою аграрний наддніпрянський тип, карочє Томас - стихійний вкраїнець.

Щось не можу ніяк підібрати йому ім’я побатькові, таке щоб було аграрне і бурякове, вкраїнське та рясне.

Я знаю, може когось з вас лупане блискавка прозріння, і хтось влучно запропонує, в межах програми культурної взаємодії.

Сасибі державі!

Докладніше

Ви! Всі ви!

Що ви знаєте про страх? Про відчай? Про безвихідь? Про те, коли насправді кров холоне в жилах, коли нема надії і сподівання, коли опускаються руки, коли розумієш, що це він і є – той КРАЙ, за яким більше нічого не існує… Ніякого світла в тунелі, лише темінь і безвихідь, вакуум повної, абсолютної порожнечі…

Роздягаюся я в спортзалі завжди у шкафчику №41… Сьогодні повертаюся з тренування – нема могу одягу… Порожній шкаф… А в мене зустріч з фрацузьким сенатором, важним… В 42-му шкафчику тоже нема… Всьо, думаю, капєц… Била мене жизнь, била, - ну щоб отак відразу, обухом, зі спини, підло і підступно…

Ну, думаю, я-то, конєшно, можу й так піти - в трусах і кросовках… Але ж тоді не відать нам ні Шенгена, ні Євросоюза… А “Містралі” уже ввечері будуть в Мурманську…

І тут, я заглядаю в шкафчик номер-43, а мій одяг – там… Странно, вроді ж і не пив я нічого давно вже… В общим, ми спасєни… Мораль такова: немає безвиходних положеній…

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info